Логан Урі - Як не померти на самоті, Логан Урі

те, щоб заморозити яйцеклітину? Це, звісно, не гарантує, що ви згодом матимете дітей, проте допоможе виграти трохи часу. Я заморозила ембріони, запліднені спермою мого партнера, того місяця, коли мені виповнився тридцять один рік, бо ми не були готові до народження дітей і вирішили поки що відморозитися. Каламбур.

Хоч це й несправедливо, ви, найвiрогiднiше, перетнете межу 37 відсотків раніше за ваших однолітків-чоловіків. Я щиро хочу, щоб це було не так. Але краще, якщо ви зрозумієте ситуацію та складете відповідний план, а не опинитеся зненацька у програшному становищі та жалкуватимете про свій вибір.

А тепер повернімося до Стівена, який досі запитував себе: «Чи не міг би я бути на п’ять відсотків щас­ливішим із кимось іншим?» Через кілька місяців після того, як Ґаббі поставила Стівенові ультиматум, вона знову напосілася на нього. Чоловік зізнався, що не зробив жодного кроку до того, щоб купити обручку.

Жінка промовила, що все скінчено. Переїзд, прощальний секс, нові аватарки в соціальних мережах.

Стівен сидів самотою у напівпорожній квартирі. Ані дивана, ані телевізора, ані комода. Лише ліжко, кілька стільців і його ретельно дібране надлегке спорядження для кемпінгу.

Тоді я більше не сподівалася почути хоч якісь новини від Стівена. Мій досвід з іншими Стівенами підказував, що він знайомитиметься з новими жінками, захоплюватиметься ними, а потім ітиме від них, бо не відчуватиме певності на сто відсотків.

Утім, десь за рік він мені зателефонував.

— Я декого зустрів, — повідомив Стівен. — Декого, з ким хочу прожити решту життя.

Я здивувалася, але й дуже зраділа.

— Розкажіть докладніше.

— Нещодавно, у вихідні, ми гуляли разом. Каталися на велосипедах, готували, займалися сексом. І я просто відчув, що це та людина, з якою хочу одружитися.

Я була дуже рада чути, що він щасливий. Але просто мусила запитати:

— А як же той голос Стівена у вашій голові, що запитує: «А чи не міг би я бути на п’ять відсотків щасливішим?»

Він засміявся.

— Знаєте, це виявилося непросто. Та я працював над цим. Я вдячний за те, як воно є з нею. Мені не цікаво, як могло би бути з кимось іншим. Я лише знаю, що зможу будувати спільне життя з цією людиною. Чудове життя.

Стівен навчився вдовольнятися тим, що має. Почуватися незатишно у непевності. Ухвалювати рішення без вичерпного аналізу. Завдяки цій роботі він змінив пунктуацію свого життя: замість тривожного максималістського знака питання тепер у ньому стоїть упевнена вдоволена крапка.

Спершу я думала, що історія Стівена стане попередженням «не давайте змоги найкращому стати ворогом хорошого», зате тепер ділюся нею як казкою про перемогу. Максималісти, подаруйте собі щастя. Подаруйте собі здатність удовольнятися.

Ключові висновки

1. Максималісти зациклюються на тому, щоб вирішити правильно. Вони розглядають усі потенційні варіанти, доки зроблять вибір. Навіть уже вирішивши, постійно міркують над тим, що втрачають. Вдоволені з’ясовують, чого прагнуть, і завершують пошук, щойно натрапляють на те, що відповідає їхнім вимогам. Вони не вгамовуються, а просто припиняють перейматися гіпотетичними можливостями, щойно вирішивши.

2. За результатами досліджень, удоволені зазвичай бувають щасливішими, оскільки зрештою вдоволення залежить від того, як почуваєшся через своє рішення, а не від самого рішення.

3. Із теперішніми настроями щодо взаємин багато з нас стають максималістами. Ніхто ніколи не здається достатньо хорошим, і ми замислюємося, чи не могли би бути щасливішими з кимось іншим. Схильність до максималізму в стосунках ризикована виникненням душевного болю, затримок в ухваленні рішень, що дорого нам коштуватимуть, і втрачених можливостей.

4. Максималісти орієнтуються на те, що є правильна відповідь на запитання, з ким бути. А її немає. Те, про що ми дізналися із задачі про секретаря, переконує, що, либонь, накопичили достатньо досвіду взаємин, щоб обрати чудового партнера. Ці знання дадуть нам змогу віддатися стосункам, не переймаючись наявністю ще якихось варіантів. Сила раціоналізації також може допомогти змиритись із власними рішеннями.

Розділ 5. Не вагайтеся — зустрічайтесЯ

Як подолати звичку до невпевненості

Я зустрілася з новим клієнтом Ши у непоказному внутрішньому дворикові в центрі Сан-Франциско, за кілька кварталів від його офісу. Чоловік мав більше тридцяти п’яти років і зріст понад метр вісімдесят три (згодом він зізнався мені, що це дає йому значну перевагу на єврейському ринку наречених у Сан-Франциско).

До зустрічі із Ши я дуже мало що знала про нього, попри його впевнений і чарівний вигляд. Сидячи за нашим столиком (він стояв у черзі, щоб замовити нам каву), я намагалася здогадатися, чому Ши звернувся до мене по допомогу. Йому складно вирішити, з ким зустрічатися? Потребує допомоги в завершенні невдалих стосунків? Чи пробує повернутися до пошуку взаємин після тяжкого розриву?

Він підійшов і подав мені моє лате.

— Ну, я, либонь, почну спочатку, — мовив. — У мене ніколи не було дівчини. Гаразд, можливо, була ще в школі, але відтоді — жодної.

Я здивувалася, дізнавшись, який малий у нього досвід взаємин.

— Як гадаєте, чому так стається?

— Я ніколи не почувався готовим, — відповів Ши. — Спершу я хотів упевнитися, що в мене все гаразд із роботою. Потім знайшов чудову роботу, але бажав переконатися, що у мене заощаджено достатньо грошей, щоб дозволити собі дружину. Їх назбиралося вже майже вдосталь, але потім я зацікавився психотерапією (волів передусім попрацювати над собою). Нещодавно я змінив роботу й тепер відчуваю, що не почуватимуся готовим до взаємин, доки не набуду більшої певності в кар’єрі.

Ши пояснив, що прагне у майбутньому одружитися та мати сім’ю, але вважає, що поки що до цього не готовий. Він звернувся до мене лише тому, що батьки тиснули на нього, стверджуючи, що йому потрібна допомога.

Можливо, ви зараз киваєте, думаючи: «Це має сенс. Він усе робить правильно. Він почне вибудовувати взаємини, коли буде готовий».

Ось тільки після більш детальних розпитувань я з’ясувала, що Ши вже готовий. Він десять років пропрацював юристом у великій фірмі та досяг фінансової стабільності. Був зрілий, добре знав власні чесноти та недоліки. Мав хобі (грав на гітарі — погано, як він сам сказав). Друзів. Чудові стосунки з родиною.

Мені траплялося багато клієнтів, схожих на Ши. Здається, вони могли б стати для когось справжнім скарбом, але не ходять активно на побачення. Я називаю таку групу невпевненими. Представники останньої звертаються до мене, бо відчувають, що повинні би були з кимось зустрічатися, але розуміють, що стикаються з проблемами щодо того, як почати діяти. Коли я запитую про причини відсутності взаємин, на мене виливається потік відмазок типу «я буду готовий, коли…»:

«Я