anetaboychuk - Місія: Приховати кохання , anetaboychuk

Пісок, пляж, море, коктейлі і хороший настрій, це все що мене оточувало під час відпочинку. Майже кожен день зідзвонювалась з Віткою. Вона знала про поцілунок, і не обійшлось без підколів та романтичних історій. Брр, я і Ростик, та ну фігня якась. Хоча все частиніше ловила себе, на спогляданні його фоток, він гарний аж занадто. Не вписується ця краса, з його вічними тупими жартами. Та й пофіг, треба на це забити, але після того випадку на кухні, я не можу. Все повертаюсь до того моменту і торкаюсь губ. 

Так, і зараз засівши в кімнаті, за переглядом якоїсь комедії все-одно згадую той поцілунок. Бісить-ь-ь.

Підірвавшись з ліжка, вирішила щаняти себе чимось іншим. Відчинивши вікно, ненавмисно глянула в вікно, і задвилась на сусідній дім. Цікаво Ростик вже вдома чи десь гуляє?

Та Ніка, холєра! Досить вже!!! Вдаривши себе кілька разів по щоках, відійшла від вікна, і знову приземлилась на ліжко. Занивши, надала Play, і продовжила перегляд фільму.

Незнаю, який там сюжет, я й не збирались його вловити чесно кажучи, якби не намагались всі думки були зайняті тим бісячти, дурним, але таким...Класним, сусідом..(

                   *                                  *                               *

Близько другої години ночі, я почула гепання на кухні. Підірвавшись, схопилась за телефон, який ледве знайшла під горою подушкок, і перевірила годинник. Бля-я-я, реально ж друга ночі, кому не спиться? Тато їсти пішов, чи Макс з п'янки вернувся?-замислилась на секунду, і далі лягла обійнявши подушку.

Буквально через кілька секунд, до мене дійшло що вдома я якби залишилась одна. Макс, з батьками поїхали на переговори, в інше місто. Брата нарешті зацікавив бізнес, що не може не радувати. Тому до понеділка вони будуть за кілька сотень кілометрів від дому, та міста. Взувши на ходу, м'які капці, та озброївшись парфюмами, тихо вийшла з кімнати. Хто д це не був, але ані явно працює не тихо. Чи поступала я по дурному, коли сама пішла до низу, без нормальної зброї та допомогти? Так. Чи думала я про це? Ні, я ще досипала. 

В кілька кроків подолавши відстарь до кухні, я застигла на кухні.

Потерши очі руками, та навіть ущипнувши себе, досі не могла повірити.

Може то все таки сон?

За барною стійкою не сидів ніхто інший як Ростислав. І вигляд він мав чесно кажучи, ледь ледь потріпаний. Волосся стирчало в різні сторони, під очима протяжні синці, кофта мокра, і сам він п'яний..

Сфокусувавши погляд на мені, він посміхнувся куточком губ, і щось шепнувши, сам собі, піднявся зі стільця схопившись за стійку. 

В думках я молилась аби він не впав, і не рлзтаранив кухню, і себе заразом.

-Що ти тут забув? -схоривши його за талію, спитала.

Повернувшись до мене, він кляцнув мені по носу, і відповів.-Нікуся-я-я-я, я так давно хотів прийти. Гик. А ти в цю. Ну ці..-почесавши голову він спробував піти, але ледь не завалився на підлогу.-Ти на ті острова змахалась, я от і це..цей прийшов.-і посміхнувся так щиро на всі тридцять два.

Попрошу поставити зірочку на історію 

Якщо чекаєте продовження

❤️