Євген Дмитренко - Прочитай мене!, Євген Дмитренко

* * *
ВАЖЛИВІ СЛОВА

Повторюй за мною:
«ЛЮБЛЮ МАМУ Й ТАТА!»
Не бійся, повторюй,
хоч раз, а хоч й два!

І той, що з тобою,
хай також з любов'ю,
голосно каже
ці важливі слова!

І той, що позаду,
хай також завзято,
з душею, відверто:
«ЛЮБЛЮ МАМУ Й ТАТА!»

І той, що жує,
хай також буркоче.
І хоч з повним ротом,
він зможе, як схоче!

А той, що мовчить...
як боїться сказати,
в думках хай шепоче:
«ЛЮБЛЮ МАМУ Й ТАТА!»

І той, що в онлайні
чекає зв'язку,
хай з вами шепоче:
«МАМУ Й ТАТА ЛЮБЛЮ!

* * *
Десять кішок

Десять кішок йшло до хати,
Дев'ять з них — хотіло спати,
Вісім — дуже зголодніло,
Сім на припічку присіло,
Шестеро їжу шукали,
П'ятеро мишку впіймали,
Четверо вмивали личко,
Троє — попили водичку,
Двоє дуже посварились,
Лиш одна та й примостилась.

* * *
Спить маленьке кошеня
(безкінечний вірш)

... спить маленьке кошеня,
мур-мур-мур та няв-няв-няв.
М'яке ліжко, теплий дім,
бачить киця сон, в якім ...

* * *

Очі, мої очі

— Поглянь ти ліворуч!
— Ні, поглянь ти праворуч!
— Там кішка без хвоста!
— Там хвіст без кота!
— Який же то хвіст,
то ж звичайна змія!
— Яка ж то ще кішка,
то ж маленьке ягня!

— Поглянь-но туди!
— Ні, поглянь ти сюди!
— Там миша біжить!
— Там миша літає!
— Куди ж твоя мишка 
так швидко летить?
— Мабуть, до твоєї,
вона поспішає!

— Ну що там ліворуч?
— Та те, що й праворуч!
— Там також корова?
— Ні, здається бичок!
— Як в тебе бичок,
а в мене корова...
— То буде тичок у бочок
зовсім скоро!

— Ну що там ліворуч?
— Не бачу нічого!
— Нічого ліворуч?
— В цілому, нічого!
— Усе потемніло?
— Здається на довго!
— То нічого плутати
бика та корову!

* * *
Рано-вранці

Хто придумав рано-вранці,
швидко одягати штанці?
Одягнути я їх зміг —
тільки от навиворіт.

Ну і що тепер робити?
Як тепер мені ходити?
Якщо я іще і светр,
надів задом наперед!

* * *
Хочу до WS

По обіді, після школи,
повз дорожні перепони,
попід сонечком блідому,
батько з сином йшли додому.

На трамваї два квартали,
потім пішки метрів триста.
Як завжди, не поспішали,
розглядали красу міста!

— Тато, тато, в нас біда:
до вбиральні хочу я!
— Трішки синку почекай,
хай зупиниться трамвай!

— Тато, тато, більше не можу,
я сходжу під огорожу!
— Що ти, синку, тут не можна,
забагато перехожих.

— Катастрофа, що казати
більш не в змозі я чекати!
— Треба, синку, поспішати,
зовсім трішки ще до хати!

— Може я сходжу під кущик?
Бо ж фінал цей неминущий!
Чи за деревом сховаюсь?
Відчуваю, що дограюсь!

— Хто ж це ходить у кущі?
А на дереві кліщі!
Думай про щось інше, синку
нам ще йти одну зупинку!

— Ой-йой-йой, тату, без шансів,
секунд десять ще в запасі!
— Трішки, синку, потерпи,
ще недовго нам іти!

— Можеш більш не поспішати!
— Синку, ми вже біля хати!
— Тато, тут усе без слів,
я, на жаль, не дотерпів!