Євгеній Шульженко - Гра почалась 2. Місто Сонця, Євгеній Шульженко

- Ти помиляєшся, - мовила Мілана, яка підійшла до Аліни, - твій конвой повернеться, але без тебе.

Мілана впритул підійшла до Люди та блискавично опустила руку ребром долоні до шиї Імператриці. Очі дівчини закрились, вона обм’якла та впала на підлогу.

- Всіх кинути у в’язницю, - Мілана повернулась до воїнів племені Вітрів, - Люду окремо та поверніть їй кляп в рота, а то як прокинеться – почне знову верещати, - дівчина повернулась до Андрія, - ти не радій, друже, що тебе, що Люду буде покарано. Та ми просто не вирішили, як само.

От так на сто тридцятий день нового світу плем’я Вітрів стало знову вільне, веселе та неймовірне. Та справа дійсно не була завершена, всі розуміли що Імператорська Школа так просто не лишить свою Імператрицю в полоні. Вони прийдуть та спробують знищити Замок Вітрів, тому треба підготуватись до бійки. Так, віддавати Люду вони не збираються, але щоб утримати її у себе – треба тримати оборону. А от чи протягне Імператорська Школа без свого ватажка – тут велике питання. Та плем’я Вітрів вирішили будь-яким чином це з’ясувати.

В цей же день, після того як Андрія з його хуліганами та Люда були відведені до в’язниці, діти бігали по школі та раділи. Було чути як хлопці та дівчата сміються, шуткують, співають пісні. Навіть якщо двоє знайомих бачились сьогодні багато разів, бігли один до одного та обіймались, плескали в долоні та просто сміялись до сліз. Плем’я Вітрів вільне. Замок Вітрів повернув своїх господарів.

Конвой витягли з засідок, та віднесли до фортеці колишнього племені Зодчих. Там всім звільнили руки та ноги, лишили на землі. Коли вони попрокидались, почали перелякано оглядатись по сторонам, не розуміючи як вони тут опинились. В цей час, Мілана помахала їм з даху.

- Хлопці та дівчата Імператорської Школи, - крикнула вона, - Вас вигнали з Замку Вітрів, як не бажаних гостів, ворогів та загарбників. Йдіть додому та більше сюди не приходьте.

- Ми не підемо нікуди без Її Величності, - крикнула якась дівчина, потираючи свою шию.

- У Вас більше не має Імператриці, - відповіла на це Мілана, - вона лишається нашим гостем назавжди та буде жити у в’язниці. А згодом вона буде покарана або страчена, - командирка звичайно не збиралась якось шкодити дівчині, але вона мала налякати конвой, - Ви вільні та можете йти куди хочете.

Діти з конвою повставали, стряхнули бруд та вилізли з фортеці. Озираючись по сторонам, вони без зброї та Імператриці пішли додому. Ох і влетить же дітям від кремезного командира, який більш за все був головним воєначальником Імператорської Школи. Що ж шкода, не так, Гра? Це ти винна в усьому. Діти мають залишатись дітьми, а не тими тваринами, в яких ти перетворюєш малечу.

В вечір сто тридцятого дня влаштували невелике святкування, але всі були готові до нападу Імператорської Школи в будь-який момент. Мілана ж розповіла Аліні та Аніті, іншим командирам, про те як гостювала в Парку Совки, в поселені Порожньої Руки, про Вчителя Юру, якого також називали Татком. Дівчина познайомила дітей з Анею, яка теж прийшла з іншими хлопцями та дівчатами поселення.

Юра з задоволенням почав навчати Мілану деяким прийомам карате, але змусив пообіцяти, що ці прийоми мають використовуватись лише в цілях захисту. Також він не проти скласти договір миру з племенем Вітрів, як тільки вони стануть вільними. Звичайно Замок Вітрів та Парк Совки розташовані далеко один від одного та інколи організовувати каравани можна буде. Поселення Порожньої Руки з задоволенням надаватиме місце гостям на час навчання дітей бойовим мистецтвам.

Плем’я Вітрів в свою чергу зможе запропонувати Юрі та його дітям продукти та речі з гіпермаркету. Татко чесно зізнався, що новина про підземні лабораторії з продуктами та їжею, це було неймовірно радісне відкриття. Їх багато, а найближчі магазини або пусті, або практично пусті.

Мілана не забула всім розповісти про зграю собак та дивних маленьких дітей, які керували цими собаками. Всі повідкривали рота та здивовано дивились на дівчину. Історія про цих дітей та собак більше нагадувала фільм жахів. Оскільки ця дорога має бути закритою, вирішили якось навідатись до Загону Вільних Пацанів та домовитись про вільний перехід через Жуля Верна, оскільки постійно втікати або битись. – не діло. Прояснять по доброму. Не вийде, будуть домовлятись по правилам нового світу - силою та палицями.

Отже в цей вечір ніхто не навідався до Замку Вітрів. Діти втомлені та раді почали розходитись по спальням. Та всі були попереджені, що як тільки почують сигнал тривоги, бігти на захист треба буде миттєво.

Щодо Мілани, ватажка та командирів, то діти пішли до Актового залу. Вони мали продумати захист Замку Вітрів, бо були впевнені, що точно буде ще одна бійка. Та сподівались, що ця бійка з Імператорською Школою буде вже остання. Побажавши всім дітям добраніч, Мілана закрила двері Актового залу. Плем’я Вітрів має бути вільним.