Костянтин Шелест - Максим Темний. Набуття , Костянтин Шелест

Відгорнувши щільну тканину одного з накриттів, побачив штабель дошок. Ха! Дуб. П’ятидесятка. Ширина приблизно двісті міліметрів. У висоту було п'ятдесят штук, завширшки – вісім. Довжина близько трьох метрів. Кожен ряд був ретельно перекладений тонкими дощечками сантиметрової товщини... виходить усього чотириста штук, одна в одну. Рівні, за роки лежання добре просушені. Практично дванадцять кубів – калькулятор у голові спрацював миттєво. Ого... за нинішніми цінами, дошка такої якості – це ціле багатство... це десь сім – вісім тон ваги... зважаючи на вологість деревини.

Другий накритий стос – другий штабель дошок. Цього разу це була модрина. Звідки він це зрозумів Макс не знав, але те що це була саме вона, сумнівів у нього не було. Такі ж рівні дошки, на метр довші за дубові. Так само перекладені сантиметровими дощечками через кожні пів метра довжини. Розмір цих був двадцять п’ять міліметрів при ширині двісті п’ятдесят. Дещо нестандартна ширина... Висота штабеля – майже під саму стелю. Підрахував: вісімдесят на вісім… буде шістсот сорок штук. Це ще трохи більше тринадцяти кубів... Обидва штабелі були закріплені вертикальними брусами, відтягнутими до стіни широкими ременями, що не давало їм з’їхати набік або розсипатися – усе-таки висота була надто великою, значно більшою за ширину. Між штабелями залишалося близько півметра – ледь вистачало, щоб пройти. Над дошками, в тій частині, де над ними ще залишалося вільне місце, висіло ще щось – закутане, довге, широке і масивне... Човен… надувний човен... що ж це ще може бути... Так і виявилося. Не дуже великий надувний човен був підвішений на хитрій системі тросів і перекладин. Біля виходу на стіні було зроблено корбу, яка піднімала і опускала усю споруду. Знімати його Макс не став, однаково нікуди, тільки вставши на драбину позаглядав що там і як, трохи розмотавши брезент. Kolibri KM-260... Цілком пристойно. За ідеєю – він моторний.. отже, десь, можливо, лежить і мотор. Можливо, у світі й було щось краще, але у Макса і такого ніколи не було. От же ж… печера Аладіна... одні скарби... що ж з ними робити? Продати? А сенс? це ж речі! а не просто гроші... Дуб і модрина в такій якості... Навіщо вони, цікаво, були цьому Тихону Андрійовичу? Що він робити з ними хотів? Будувати щось? Якість занадто гарна, щоб такий дуб у будівництво пускати. Модрину ще може бути... Але дуб... навряд чи. І не схоже, що він взагалі працював з деревом… по залізякам, скоріш, судячи з машини…

Залишався недослідженим “пакет” – щось на всю стіну, теж ретельно завішене брезентом. Стелаж це, що ж ще... На всю ширину і висоту стіни. Збоку сиротою стояла невеличка драбинка, щоб добиратися до верхніх полиць. Брезентова завіса, як виявилося, піднімалася як ролети. Потягнувши за мотузку, Макс підняв її вгору. Картина теж вражала. На нижній полиці лежала запаска для машини. Монструозне, тридцяти восьми дюймове колесо, неабияк випирало із загальної площі стелажа. Поруч із ним знайшовся домкрат, противідкатники під усі чотири колеса. У середині запаски лежав вогнегасник, знак аварійної зупинки та аптечка. У валізці поруч – набір дуже непоганого інструменту – ключі, головки. Окремо в коробці чимало ключів у різнобій. Там же було багато просто різного інструменту, пристосувань і запчастин – напевно, це спадщина від створення того автомонстра... Тут же внизу лежав мотор для човна – чотиритактна Honda CX35 на чотири з половиною кінських сили та бензопила Штіль180 з невеликою каністрою та пляшкою спецмастила для створення бензиново-масляної суміші. Під ними окремо була запакована станина для циркулярної пилки, кілька пилок лежали тут же в спеціальній коробці. Полицею вище лежав слюсарний і вимірювальний інструмент – плоскогубці, кусачки, напилок, викрутки різних розмірів, молотки, кувалда, штангенциркулі і мікрометр, лінійки різної довжини. Тут же в коробках були ті самі болти і гайки, залишки яких Макс бачив у першому гаражі. Полицю було розділено навпіл, на другій її половині містився столярний інструмент – рубанки, фуганок, стамески, рейсмуси, невелика дуже акуратна сокирка і багато ще всякого різного. Аналогічно слюсарному набору – тут же були і коробки з саморізами та цвяхами. Усе було ретельно упаковане, змащене і загострене. Просто Клондайк якийсь… це просто склад усього і вся... Напевно, тут є все…

Третя знизу полиця була відведена під електрику. Бухти дроту різного перерізу і забарвлень, займали основне місце, поруч у коробочках були складені автоматичні вимикачі, розетки, кілька ПЗВ, лампи розжарювання і світлодіодні. У досить великій коробці виявився інвертор дванадцять на двісті двадцять вольт. Якраз те, що треба в дім для початку. Ого... п’ять тисяч китайських ват... а якщо по-чесному, то тут два – два з половиною кіловата навантаження можна взяти... Ось, уже й купувати не треба. Поруч із ним стояв... Макс ледь не протер очі – аж надто все казково виходило. Поруч з інвертором стояв генератор. Інверторного типу на п’ять з половиною кіловат потужності. Бензиновий. Хто Ви? Дідусь Тихін Андрійович, хто ви такий? Навіщо ви все це тут склали? Склали і не користувалися? Воно ж майже усе нове-новісіньке… У будь-якому разі – спасибі вам величезне... Якщо є рай для рукастого умільця – то це тут. Половину з багатьох пристроїв Макс навіть не знав. Точніше, чув, що є щось таке, але як воно виглядає, не уявляв і в руках ніколи не тримав. Але, щойно він брав до рук якусь запчастину або прилад, то одразу розумів, що це. Приміром – ось диф-автомат на шістнадцять ампер... а ось це – ПЗВ... Звідки він це знав, як це виходило – пошук відповіді на ці запитання вже вкотре безрезультатно змушував його замислитися.

На горішній полиці було туристичне спорядження. У чохлі кілька вудок і спінінгів, у коробці різна снасть до них – волосінь, повідці, грузила, пара безінерційних котушок. На жаль, чи на щастя, Макс не був завзятим рибалкою. Він практично взагалі не був рибалкою. Міг просто виїхати дуже рано, щоб посидіти на природі, міг і половити рибку при цьому, але зазвичай більше однієї вудки йому не було потрібно, а улов був мізерний. У невеликих рулонах були укладені намет на двох, пара спальних мішків, стояв похідний примус і газовий балон до нього. Була тут і сітка для лову риби, і казанок з ложками-вилками, що легко перетворюється на своєрідні глибоку і дрібну ємності під суп і щось густіше. Пара термосів різного об’єму теж були наявні. Два рюкзаки тридцяти п’яти і вісімдесяти літрів закликали негайно йти в похід. Протимоскітна сітка, чоботи болотні і непромокальний плащ з великим капюшоном, також були згорнуті й акуратно покладені разом з усім іншим.