Луї Фердінанд Селін - Феєрія для іншого разу, Луї Фердінанд Селін

ви не повірите!.. відволік мене!.. що їй робити у Шаранті?.. замріявся, зі мною буває… а цей йолоп крутить мені тарахкальця!..

Безліч фосфорних спалахів у хмарах… вибух за вибухом… можна звикнути… але викручування трахкалець — до такого не звикнеш, ні!

Брррам! трррам!.. думаю про Армеллу!.. гороскопи! вррромб! але це не бомба! це товстун! велетенський!.. не тільки його срака… голова… головою грюкнувся!.. не у двері, об підлогу! кам'яну!.. головою об підлогу… мастодонт! криво попхали… двері не зламав, а завалився! сам завалився!.. з Ремоновим халатом на голові… він пом'якшив удар… йому тюрбан нахлобучили… з халата тюрбан накрутили… щось подібне до тюрбана! треба обстежити голову… коли Ремон мене відпустить… плюх! це я йому відважую бебеха просто по носі, дринь! каблуком!

— Докторе! докторе!

Тепер він у крові!.. а в Норманса де рана? хапаю його голову обома руками… обмацую… обмацую… тюрбан весь у крові… оглядаю лице… малинове, набрякле… таке ж велике, як і срака! а ще він говорить!.. щось говорить!..

— Докторе! докторе! будь ласка!

Зауважте, він тепер люб'язний…

Але в небі? бомби? а знизу?

— Ситуація не кращає! Вррромб! і бррранг! не кращає! відлуння гучніше й гучніше!

— Овва! овва!.. чи не пора змінити трохи тон! бррранг! брррум! скільки можна гриміти? бомбами! торпедами! скільки сторінок самих тільки брррумів! якийсь велетенський барабан, а не письменник!

— Потерпіть, будь ласка! потерпіть!

Як і Норманс, я теж тепер люб'язний!..

— Не посилайте мене до біса! найшикарніше попереду!.. не нищіть правдивого хронікера!.. погляньте на Плінія Старшого, роки минули, доки він наважився на велику справу… піти й понюхати Везувій! переконатися, що там справді сірка… я у вас не прошу такої жертви!.. смерті вашої не прагну!..

Отут, у коридорі, звідки я оповідаю, тут пікрати, вуглець… і трохи сірки… але не стільки, щоб умерти!.. але краще не співати!.. доказ: Перікола заткнула пельку… найнебезпечніше: осколки!.. ми, згруджені тіла, захищені!.. хоч і кóпаємося, і навкулачки!.. напруга!.. Так, треба боронитися!.. але Дельфіна?.. де Дельфіна?.. і Лілі?.. і Бебер? де всі?.. важко пригадати, бо стільки бомб… нічого не згадаєш!.. особливо я, уже скільки років як контужений!.. хай воно сказиться!.. а тут іще осоружний Потоп!.. де Армелла?.. так, а де бальзам?.. жирний кнур і гегемот Норманс даремно голову собі забив? бо двері цілі!.. він їх не зруйнував!..

— Ти їх пробив, товстуне? га?..

Мовчить.

Хапаю за тюрбан, трушу!.. от як зірву з голови закривавлений халат!..

— Згляньтеся! каже він, згляньтеся! згляньтеся!

От чорт! він не історик!

От Пліній Старший був героєм!.. хоч йому ніколи не пробачили, що в розпал виверження попхався з цілим флотом принюхатися до лави й сірки, не повіривши ніяким балачкам! справжній вчений! скінчив погано, але піднесено!.. хочу його уславити!.. є присвята на початку книжки!.. як порівняти з нашим мастодонтом, котрого тридцятеро пхають в сраку, то справжня велич, той Пліній! Пліній — герой сірки, вулканів і так далі. У Норманса слабка вдача! двері встояли! ще й як! хоч ми правильно його всі пхали! рішуче! під правильним кутом! але не досить рвійно?.. не слід його винити надміру?.. міркую… аж тут увесь будинок підкидає! ще раз!.. пробачте за повтор!.. нас підносить!.. вище, пані!.. тоді як над Абес каскад громів! знову!.. підносить! кидає! поривом! усіх! плазом! мастодонта… нас усіх!.. у коридорі! і вррромб! і бінггг! долі! усі, хто є в помешканні консьєржки! мене знову притисло до гегемота!

— Ковбасний велетню, де наш бальзам?

Запитую у нього!.. він не зламав дверей!

— Моя дружина, докторе! дружина! Дельфіна!

Наважився! наважився! вимагає!.. харкає мені в пику!.. самою кров'ю!

— А ти двері виламав, хирляк такий?

А що, неправда?.. його поставили, прилаштували! коли ще буде така нагода, щоб голова якраз напроти дверей, а ми усі позаду його сраки? і щоб поштовх підоспів?.. удалий! щоб нас кинуло втридцятьох! уп'ятдесятьох! щільною масою!

Він же погодився бути попереду! це по-перше! раз! його Дельфіна! його голова! його жінка! трясця! заради неї нехай розтрощить двері! бальзам, це ж для неї! для його Дельфіни! щоб хитнуло добряче! і ми його прилаштували саме так, головою якраз напроти дверей! гай-гай, товстун-нездара!.. навіть ті двійко гарпій і пані Туазель так послужливо навпочіпки теж пхали!.. «ну ж бо гей!»… але надто зволікали!.. не вловили слушного поштовху?.. втім, не знаю… і знов чекали! чого?.. на тому кінці… там… на тому кінці!.. попадавши… тільки Родольф і Мімі на ногах… ті двійко ні хвилини спокою…

— Хвойда! кривдить він її, безталанна!

— Рогоносець! Блазень!

Не знаю, що там у них за ревнощі…

Хіба це не вкрай гидко? Замість об'єднатися, стати рачки й поперти на двері!.. задля порятунку Дельфіни! а як горлали!.. «Бальзаму! бальзаму!» і що? і що?.. зараз їх провчу! зараз натовчу!

— Усі навпочіпки, телепні! мастодонта наперед! зібратися в купу!

Так, але товстун упоперек!.. треба поставити як слід! бо він хилиться… хитається… треба підперти!.. і голова щоб саме напроти дверей! Від Мімі й Родольфа ніякої помочі!.. занадто метушливі! збуджені!.. хай їм біс!..

— Мерщій! На коліна! сюди! не метушіться!

А де Пірам? І Лілі?.. і Бебер? і всі?

Везіння! шанс! скористатися!.. чую, як насувається хвиля… бачу мур!..

— Ну ж бо, гей!

Гукаю!..

Пхають! усі пхають! крррак!

Неповторно! щойно вишикувалися, попхали як один! усі сорок як один! проламали двері! товстун у проламі! головою! шия у проламі! ще поштовх! нова хвиля! є! «гррра!» усі стогнуть! є! шия! тулуб!.. зад! упхали!.. повністю товстуна! інші за ним, за його сракою! навала! двадцять! тридцять шість тіл! ще хвиля! усі в квартирі! усі в Армелли! перекидом! ті ще перекиди!.. боляче, кажу вам! так! лемент! але двері вибито!.. як йому вдалося?.. товстуну! Нормансу! а де він? де? як голова? що з голово?.. Ага, і Туанон тут! так! на килимку! забилася? а двійко дівчат з восьмого… розкуйовджені, кажу вам… коси на очі!.. ого, й Пірам, он… усі покотилися! сторчака!.. як він пробив двері? я бачив шию у проламі… Гегемот? шия!.. а решта? зад? і всі ми? усі покотом