Олександр Кваченко - Невідома планета 2, Олександр Кваченко

Розділ 30. Проблеми і не тільки вони.

Розійшлися ми майже полюбовно, кіт відповів на псі атаку нестриманого аграфа, зник і вирубав його зі свідомості та заодно з ним кілька десятків аграфів, які перебували поруч на трибунах, вакханалію протистояння, що зароджувалася, зупинив ШІ та старійшини. Усі трохи заспокоїлися, а потім вирішили, що вони не лізуть до мене, я не лізу до них. Гарантом виступили клани, це завізував під протокол ШІ корабля. Так наступні дні стали рутиною в інтенсивних занять з підготовки до зльоту космічного корабля. Тренування, по перекачуванню псі сили з накопичувача у двигуни, для мене були виснажливими, важкими, але необхідними для того, щоб я зміг впоратися зі складнощами керування кораблем, навігацією в космосі та на планеті. Чому у них були саме такі двигуни, я вже дізнався з баз, вивчених в аграфів. Ці механізми підйому в космос корабля працювали тільки на псі силі, це був свого роду захист навколишнього середовища та безпека від чужих, утіленій в досконалих технологіях, які давали безпечно для планети підняти в космос цей здоровенний корабель-місто.

Я з охороною у вигляді кіборга і кота проводив години в симуляційних умовах рубки корабля, відпрацьовуючи процедури зльоту, аварійні протоколи двигунів, систем і навігацію по досліджених космічних аномаліях цієї планети. Симуляція була неймовірно реалістичною, що дало мені змогу зрозуміти, чого очікувати, коли ми опинимося в повітрі та почнемо злітати. Були проведені детальні онлайн брифінги з аграфами щодо систем функціонування космічного корабля, які охоплювали всі пристрої - від рухової установки до життєзабезпечення. Вони вчилися усувати можливі неполадки та виконувати рутинні завдання з технічного обслуговування разом із працездатними дроїдами, це згодом дасть змогу аграфам бути підготовленими до майже будь-якої позаштатної ситуації. Перевірили роботу всіх систем, переконалися, що не все перебуває в ідеальному робочому стані, а для ремонтних бригад були складені плани робіт із відновлення та ремонту. Зокрема було знайдено несправності в системі зв'язку, поламані навігаційні датчики та зламання в курсових механізмах маневру і розгону, а також ще безліч дрібних дефектів. Основним способом зв'язку з аграфами, в цей час був ШІ корабля. Він контролював і фіксував усю інформацію, що надходила від усіх приладів, це давало змогу не відволікатися від виконання поставлених ремонтних завдань, а тільки перевіряти виконане. Оллі кілька разів заходила до нас, щоб повідомити останні новини на кораблі та запропонувати допомогу за потреби. За цей тиждень Тех не знайшов нічого корисного в розмовах аграфів, схоже вони перестали використовувати місцевий зв'язок, знаючи, що ми можемо слухати їх.

Після закінчення другого тижня перебування на кораблі, та виснажливих тренувань ми почали готуватися до вирушення додому. ШІ дав рекомендації до тренувань по псі каналах, виділив витяжку з аномальних рослин для зміцнення їхнього розвитку, та й узагалі каналам після всіх тренувань потрібен був хоча б тижневий відпочинок для відновлення. Тож ми ретельно упакували виділену мені компенсацію від клану в вигляді баз даних та кількох нейромереж 7 рівня, ще й виміняне на псі кристали потрібне нам обладнання і бази. Зі старійшинами аґрафів було погоджено час і дату нашого повернення, а також мені виділили в супровід двох аґрафів, щоб переконатися, що я повернуся назад, а не пропаду десь в іншому світі.

У призначений день я зібрав свої речі, востаннє оглянув мед капсулу і тренувальний комплекс, що був моєю домівкою останні кілька тижнів, багато знань він мені приніс, дозволивши відточити навички та розвинутися організму, мені б тут ще б пару місячних циклів провести, щоб довчити бази. Все, нема чого сумувати, може іншим разом буде більше часу, люди й аграфи вже мене чекають і готові вирушати. Залишилося тільки кота в рюкзак заховати.

Перехід планетою аграфів видався не спокійним, на нас місцева живність оголосила полювання і постійно нападала, пробувала з'їсти. Одинаки й зграї хижаків, від маленьких моторних істот до масивних громіздких звірів, постійно нападали на нас із засідки. Їхні скоординовані атаки були невблаганні, мабуть, ними керував інстинктивний голод або кількість їжі, що блукала їхньою територією. На щастя, нас супроводжувала значна група охорони та розвідки з корабля в бойових скафандрах. Їхній досвід поводження з місцевою фауною був неоціненним, вони знали звички тварин і часто відбивали атаки точними, скоординованими ударами. Знання місцевості та особливості поведінки місцевих істот зараз було вкрай важливим. Група скеровувала нас безпечнішими стежками, допомагала організувати ефективну оборону і завдяки дронам передбачала напади до того, як вони відбудуться.

Але наш кіборг, помітно нервував, постійно нагадуючи нам дивитися уважно на всі боки й на аграфів теж. Постійна загроза нападу аграфів у поєднанні з непередбачуваним характером місцевої дикої природи змушували його хвилюватися. Він не звик ходити в оточенні великої групи супротивників і знаходив ситуацію складною, його система безпеки бойового скафандра постійно синхронізувалася з нашими датчиками скафандрів і розвідувальними дронами, постійно показуючи варіанти атаки з усіх боків, скануючи на предмет потенційної загрози всіх потенційних супротивників.

Навколо, раз у раз ще крутилися зграї дрібних хижаків, вони здійснювали раптові напади із чагарників. Ці істоти були майже невидимі в кущах завдяки забарвленню, їхні ворушіння та напад були єдиною ознакою присутності. Команді охорони вдавалося відбитися від них псі атаками, але це залишало всіх у напрузі, постійно чекаючи нападу. Щось тут не так, шлях до корабля не був таким складним, а тут просто повилазило з усіх щілин тварюк.

До вечора ми знову дісталися до тимчасового притулку в кораблі, що розбився. Хоча це й давало можливість відпочити від відкритої місцевості, та також створювало інші проблеми. Тех постійно чекав нападу і нас смикав, ми в кораблі зайняли суміжні каюти, а він чергував усю ніч із котом, даючи нам відпочити, встановивши в околицях датчики руху, щоб передбачити наближення загрози. Але вночі так і нічого й не було, а зранку ми вирушили далі до переходу з цього світу.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍