Ернст Юнгер - Наближення. Наркотики і сп'яніння, Ернст Юнгер

безперервна. Це призводить до відважних вчинків та непорозумінь, на які спирається дія комедії, — реальність грає на різних рівнях.

Подібні сцени можуть траплятися й під час мексиканських сеансів. Через їхню тривалість їх зазвичай намагаються починати рано, певні умови диктує й власне господарство — особливо ті часи, коли брак братів і сестер, готових прислужувати, особливо помітний. Але їх також треба забезпечити чи принаймні підняти їм настрій, аби вони були налаштованими, як в опері, де жодна передача листа чи змах мітли не обходиться без співу. Все це робить життя в містах на кшталт Неаполя апріорі легшим, тоді як на півночі задовольняються лібрето, а то й узагалі замовкають.

Ми вже досить бадьорі й розводимо балачки, поки господиня спустилася на перший поверх, аби подбати про наш сніданок. Невдовзі вона повернеться переляканою і повідомить, що яєчня у сковорідці ожила. Яйця раптом обернулися на жовті кеглі. І взагалі там унизу доволі лячно — жарко і якось тривожно. Може, там ще й щось горить? Хе-хе, центральне опалення. Може, треба спуститися вниз і поглянути, чи все гаразд, — але спершу треба зняти піджаки.

На якусь мить знизу війнуло ніби з якогось притону; ситуація стала двозначною. Але все швидко минулося, залишилося тільки якесь кумедне відчуття; слухання поганої музики може бути небезпечним.

305

Мескалін не можна оголошувати абсолютно невинною субстанцією, як то робить Гакслі. Правильно сказати, що та шкода, яку тут можна припустити, здається незначною порівняно з впливом алкоголю, тютюну чи піґулок. Варто також брати до уваги, що мескалін посилює початковий стан людини, який може бути надто слабким або викривленим. Так дитина, подібно до учня чаклуна[574], може здобути таку силу, яку буде неспроможна приборкати, або ж можуть посилитися її тиранічні нахили. Навіть буденне може набути нової потенції, як у випадку друкарки, що бачила перед собою гори збитих вершків.

У такому разі не відбудеться «екскурсія крізь хімічні ворота у світ трансцендентальних переживань», не буде й «короткого позачасового осяяння», про відсутність якого в нашій запрограмованій освітній кар'єрі справедливо журиться Гакслі. Тут годі щось змінити, адже:

Хоч камінь мудрих він добуде, Без мудрого той камінь буде[575].

Варто згадати й про те, що мексиканські наркотики не еротизують, як ефір та алкоголь. Вони заводять у глибини нашого характеру значно далі, ніж тільки до перехрестя, на якому розділяються статі. Характери зазнають впливу статі, але вона не визначає їх. Тому графолог може зробити хороший аналіз, тоді як стать того, про кого він робить висновок, залишається невідомою. Вік, освіта, стиль часу та темперамент накладають сильніший відбиток.

Тут існує ризик іншого роду. В одну мить можна пізнати те, що за інших обставин виявилося б тільки через роки. До цього не приведе жодна сповідь.

* * *

Звідки походить легке затинання під час прочитання таких слів як «трансцендентальне»? Очевидно, через те, що межі ідеалізму більше не дають нам можливості ділити космос. Ми хоч і не маємо кращого знання, зате маємо новий погляд. Так само, як існує граматичний інстинкт, є інстинкт філософський.

Рафінована матерія

306

Цитую: «Характер одкровення при вживанні мескаліну видається ще більш підозрілим через ту обставину, що mysterium tremendum[576] криється не лише в будь-якій речі, але й у винятково банальних речах» (Петер Рінґґер[577]).

Так, описучи один самоексперимент, автор згадує, що був довго занурений у споглядання напівпрочинених дверей: «При цьому мені здавалося, ніби я тримаю в руках увесь сенс цього світу».

Я дійшов тут іншого висновку. Таке сприйняття або така сила сприйняття є провісником того, що ми далеко просунулися в наближенні. Починають відчинятися якісь двері — це, безперечно, щоденна банальність. Але вже у Рембрандта це стає тривожним. Він малює не лише двері, але й те, що за ними криється. Двері починають відчинятися — нас закликають перевірити, що там таке, або стати свідком: входить суд, щоб оголосити свій вирок, лікар повертається з рентгенівського кабінету, ми спізнаємо страхи вигнанця, зачарування коханця, який довгий день чекав на кохану. Все це інструментує світлими й темними тонами симфонію долі.

Двері подібні до дзеркала — вони відбивають знайому картину. Аж тут вони стають прозорими. Чи, радше, ми починаємо здогадуватися, що вони можуть стати прозорими. Не та і не ся доля з її скороминущим щастям і нещастям чекає на нас. Час буде зібгано в складки, як завісу. Не та і не ся доля, а доля in summa[578], доля як гірський хребет, що кидає перед себе свою тінь.

307

«У момент смерті ми входимо в субстанцію історії». Один із найкращих висловів Леона Блуа. При такому наближенні епізодичне стає неважливим, тоді як матерія починає випромінювати сильніше. Двері чи брама набувають значення самі собою — вузька стежка, темна долина звужуються і стають мостом Сират[579], який, ніби лезо ножа, розділяє час і вічність. Серед мільярдів часових переходів важить лише один, який, мов одиниця в космосі чисел, схований у кожному з них.

Хрест стане сильнішим і могутнішим, якщо розіп'ятий зійде з нього. Пророки бачили більше, а євангелісти — менше; так відбувається з кожним здійсненням у часі. Політ на Місяць — один із прикладів цього сьогодні. Тут, зокрема, можна шукати одну з причин того, чому євреї не визнали Месії. Так само не може бути сьогодні визнаний Місяць у формі, в якій до нього моляться.

Хай там як, але тоді буття принаймні ущільнилося у своєму явленні як епіфанія, тоді як сьогодні через явлення стало пласким. Існувало безліч пагорбів і хрестів; Помпей наказав встановити хрести вздовж