Варткес Арутюнович Тевекелян - Рекламне бюро пана Кочека

— Любий Лемке, до чого мені цей заклад? Та й чим ви зможете підтвердити свої слова?

— Документами, справжніми документами!.. Я покажу вам копію стенограми недавньої розмови представника Великобританії з нашим фюрером… Ви будете вдоволені?

— Якщо тільки стенограма справжня…

— Любий Кочеку, невже ви…

— Скільки це коштуватиме? — перебив його Василь, збагнувши, що оберштурмбанфюрер затіяв усю цю розмову для того, щоб запропонувати йому секретний документ.

— Тисячу доларів! — була відповідь.

— Чи не занадто дорого?

— Дорого?.. В іншому місці за такий документ дали б куди більше, але я віддаю вам по-дружньому…

— Згоден. Зрештою, якщо навіть переплачу — дарма, ми ж друзі… Дасте документ і одержите гроші!

Увечері Лемке приніс Василеві один-єдиний аркуш цигаркового паперу, наполовину заповнений машинописним текстом.

— І це все? — розчаровано вигукнув Василь.

— У документі найважливіше не кількість рядків, а його зміст. Прочитайте, і ви зрозумієте!.. Річ у тому, що до Берліна приїхав сер Томас Джонс, довірена особа прем'єр-міністра Англії Болдуїна, щоб вивідати, чи можливі переговори між Англією та Німеччиною. Гість розмовляв із Ріббентропом, а на другий день його запросили до фюрера. Тепер зрозуміли, що йдеться не про дрібниці? Ви тримаєте в руках не що інше, як копію стенографічного запису розмови Джонса з Гітлером. Зважте, стенограму було передруковано лише в п'яти примірниках — у вас п'ятий примірник. — Лемке взяв аркушик із рук Василя і почав читати: «Джонс сказав фюрерові, що, на думку англійського уряду і, зокрема, на особисту думку прем'єр-міністра його величності сера Болдуїна, перемога Народного фронту у Франції і неминучість громадянської війни в Іспанії змушують Німеччину та Англію зблизити свої позиції…» Зверніть увагу, останні слова підкреслено. І далі: «Фюрер відповів співрозмовникові, що цілком згоден з ним, і заявив, що він, у свою чергу, має намір сприяти здійсненню спільного плану».

— А що це означає — «сприяти здійсненню спільного плану»? — запитав Василь.

— Що ж тут незрозумілого? Спільними зусиллями остаточно й беззастережно викоренити комунізм! Щоб досягти цієї мети, треба насамперед підняти заколот в Іспанії і покінчити там з республікою, потім ліквідувати Народний фронт у Франції. Розповім вам по секрету — як тільки диктор радіостанції Сеути скаже: «Над усією Іспанією безхмарне небо», — почнеться гаряче діло, в якому візьме участь і ваш покірний слуга оберштурмбанфюрер Отто Лемке!..

Повідомлення есесівця і документ були такі важливі, що треба було негайно сповістити «батька». Вранці другого дня Василь доручив юрисконсультові спішно викликати до Берліна торговця бензином Стамбулова — настав час серйозно подумати і про болгарський ринок…

Стамбулов не примусив себе чекати — через два дні він уже сидів у кабінеті Василя і, слухаючи його, кивав головою.

— Я вас зрозумів і тільки-но приїду — негайно передам… От сволота!.. Виходить, поклали втопити в крові республіку… А англійці знову в своїй улюбленій ролі. — Життєрадісне обличчя Стамбулова затьмарилося.

— Схоже на те, — невесело відповів Василь.

— Знаєте, з купівлею у вас бензину вийшло здорово, — сказав, помовчавши, Стамбулов. — Цілком природно, що комерсант, розширяючи діло, хоче позбутися посередників і заробити якнайбільше. Ви б побачили, який переполох зчинився серед наших оптовиків, коли цистерни з американським бензином і вагон автолу прибули на товарну станцію Софії!.. Тепер у мене є підстави приїздити сюди, до Берліна, коли завгодно — це не викличе ні в кого ні найменшої підозри. Треба ж мені до кінця владнати справу з постачальником!..

Того ж дня Стамбулов поїхав.

Оберштурмбанфюрер Отто Лемке казав правду: за умовним сигналом радіостанції, що передала його в ефір: «Над усією Іспанією безхмарне небо», почався військовий заколот під керівництвом Санхурхо. Фашисти виступили в Іспанському Марокко, на Канарських і Балеарських островах. Спалахнув заколот і на півночі Іспанії. Після того, як під час авіаційної катастрофи загинув Санхурхо, на чолі заколоту став генерал Франко.

Майор Фрідріх Кольвіц передав Василеві через свого родича Йоганна Мейєра відомості про те, як і чим допомагають Німеччина та Італія іспанським заколотникам. Зокрема, він сказав, що дуче поставляв заколотникам десять тисяч гвинтівок, двадцять тисяч ручних гранат, двісті кулеметів та півтора мільйона песет готівкою. Гітлер послав в Іспанію на поміч Франко повітряний корпус «Кондор», який налічує понад сто бойових літаків і чотири тисячі п'ятсот чоловік особового складу. Майор твердив, що генералітет постановив випробувати в Іспанії пікірувальні бомбардувальники та важкі танки.

Хоч фашистська авіація вже чотириста шістдесят два рази бомбила іспанські міста, а пізніше Гітлер переправив туди двісті п'ятдесят тисяч італійських і п'ятдесят тисяч німецьких солдатів та офіцерів, великі держави — Англія, Франція і Сполучені Штати Америки розіграли ганебний фарс, проголосивши через Лігу рацій політику невтручання і поставивши, таким чином, знак рівності між законним урядом республіки та заколотниками, а також заборонили продаж зброї та стратегічних матеріалів обом сторонам.

Хто-хто, а Василь добре знав, скільки нафти й нафтопродуктів поставляють генералові Франко, обходячи закон про «невтручання». Спочатку пальне давали Франко в кредит. У Берлін до Василя прибув представник заколотників, щоб вести розрахунки і видавати компанії векселі. Василь також знав, що батько Джо, Ковачич-старший, продає іспанським заколотникам вогнестрільну зброю, переважно кулемети й гармати, і загрібає на цьому мільйони.

Політика соціаліста Леона Блюма, який очолював тоді уряд Франції, була боягузлива. Блюм відверто заявив: коли Франція підтримає республіканців, це може призвести до війни з диктаторами. Генеральний комісар іспанської республіканської армії Альварес дель Вайо кинув Леонові Блюму в обличчя: «… Якщо ви й далі стоятимете на такій позиції, то обіцяю вам, що кожного разу, коли в окопах гинутиме іспанський соціаліст, останньою його думкою буде прокляття вам. Він зможе сказати: «Мій убивця — Леон Блюм…»

Тільки Радянський Союз та озброєні інтернаціональні бригади, які прибували в Іспанію з усіх кінців земної кулі, грудьми захищали справедливе діло республіки, розуміючи, що громадянська війна на землі багатостраждальної Іспанії — це початок великої війни з фашизмом…

Зовсім несподівано до Берліна приїхав Сар'ян і передусім подзвонив Василеві.

— Алло, містере Кочеку!.. Не пізнаєте? — Сар'ян?! Невже?

— Так, це я, власною особою!