Топ популярних книг за місяць!
Knigoed.Club » Любовне фентезі » Академія Міста Химер, Аврора Лимонова 📚 - Українською

Аврора Лимонова - Академія Міста Химер, Аврора Лимонова

68
0
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книжку "Академія Міста Химер" автора Аврора Лимонова. Жанр книги: Любовне фентезі.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 105 106 107 ... 152
Перейти на сторінку:

 — Йти по сліду сенсації! — гордо розправила плечі Сава. — І ви обидва, — зиркнула вона на Майю й Ельдара, — так нею і пахнете!

Майя підняла брови. А потім глянула на обруч з трьома висіченими рунами. Вона не бачила такого в підручнику, але він явно є чимось на зразок шапки-невидимки. А значить, належав до тих речей, що приховують своїх власників. На використання таких був потрібен дозвіл від Органу Контролю МагРечей.

— Ти шукаєш сенсації? — встала перед Савою Майя. — Як тобі така: адептка Сава Сомоус незаконно пронесла в академію "неведимку" і шпигувала за учнями? Ти ж любиш скандали? А тут він точно гарантований.

Сава напружено глянула на Майю. Та вже не приховувала свого обурення. Гаразд, ще приставати з розпитуваннями на особисті теми. Але шпигунство — це вже перетин межі!

 — Але це ... Так, це Вінець Крадіїв... Але красти я нічого не збиралася!

 — Крадіжка особистої інформації — це теж крадіжка, — сухо зауважив Ельдар.

Сава напружено глянула на того. Це вперше, коли Майя бачила її збентеженою, навіть загнаною.

 — Гаразд, що ви хочете? Впевнена, ми можемо домовитися.

 — А з чого ти вирішила, що ми будемо з тобою домовлятися? — поцікавився Ельдар.

 — Бо у всіх є запитання. Так уже влаштовані люди: ми завжди щось шукаємо, — блиснули очі Сави. — А я вмію знаходити відповіді.

 — Як зараз? — зауважив хлопець, покрутивши на пальці обруч.

 — Полювання — це ризик. Воно не завжди вдале, — зітхнула Сава. — Але якщо у вас є запитання, велика ймовірність, що я зможу допомогти.

 — Вибач, Сава, але з тобою зв'язуватися небезпечніше, ніж з демоном домовлятися, — зауважив Ельдар.

Майя глянула на того. Це хто тут про небезпеку договорів з нелюдами розказує?

 — Взагалі-то я маю одне запитання.

Ельдар і Сава здивовано повернулися до Майї.

 — Чеканник Душ — це прізвисько тобі про щось говорить?

 — А хто це?

 — Можливо, так звали темного мага, який проводив в минулому ритуали. Чула, вони схожі на ті, що недавно сталися поблизу Рубінового Бульвару.

 — О, ти дістала його прізвисько! — засяяла Сава. — Ох, ось це буде стаття!

 — Ні, — різко відповіла Майя. — Я хочу, щоб ти дізналася про нього тихо. І все розповіла мені.

 — Втриматися буде важко, — зітхнула дівчина.

 — Утриматися буде важко в Академії, коли ректор дізнається про твій Вінець Крадіїв, — зауважила Майя.

 — Гаразд-гаразд, ніяких статей, — спішно погодилася Сава.

Вона хотіла забрати обруч в Ельдара, але той похитав головою.

 — Поверну, коли тобі буде, що нам розповісти, — чарівно усміхнувся хлопець.

Дівчина надулася, відвернулася і швидко попрямувала до виходу. Після чого демонстративно грюкнула за собою дверима.

 — Впевнена, що вона нікому не розбовтає? — запитав Ельдар, підійшовши до Майї.

 — Не знаю. Але Сава точно знайде інформацію швидше нас. Та й ми мало не попалися, — напружено помітила вона.

 — Ми б не попалися. Від мене подібними трюками не сховатися. Ось вчора ми точно мало не попалися.

Майя й Ельдар перезирнулися, а потім розсміялися.

***

Через годину вони сиділи в башті за столом. Дівчина намагалася зосередитися, але раз у раз десь партачила. А Ельдар не завжди поспішав виправляти її помилки. Так Майя зрозуміла, що не тільки їй важко зараз зібратися. Одногрупник теж хвилювався, хоча і приховував це краще неї. Коли хлопець в черговий раз пропустив її огріх, Майя розплющила очі. Побачила, як Ельдар дивиться на її губи. Помітивши її погляд, він відвернувся. По його долонях відчула, як він напружився.

 — Може, перенесемо заняття? — запропонував він. — Сьогодні щось не йде.

Дівчина кивнула і стала збиратися. Напевно, їм обом зараз краще позайматися уроками окремо, інакше на завтра нічого не зроблять.

 — Майє...

Майя швидко повернулася до Ельдара.

— Щодо вчорашнього. Нам не можна... — хлопець трохи насупився, немов намагався підібрати слова. А у Майї серце пропустило удар, коли він на неї підняв серйозний погляд. — Нам не можна забувати про наші справжні цілі.

 — Я пам'ятаю, — тихо промовила Майя. — Моя мета — залишитися в Академії.

 — А моя — піти з неї. — Ельдар піднявся. На його обличчі сіпнулася жовна, видавши його внутрішнє хвилювання: — Зараз нам краще зосередитися на твоїй підготовці до іспитів. І ні на що інше не відвертатися Ти ж все ще хочеш вразити батька?

Майя кивнула, хоча з трудом приховала розчарування. Коли вона одягла зимовий плащ, Ельдар пішов проводжати її до воріт. Через сад вони йшли в мовчанні. Майя намагалася зібратися з думками й не видати переживань, що душать її. Але найбільше вона картала себе за дурість.

Адже вона розуміла, що Ельдар діло говорив. Вчора всі її думки займав він, і вона у решті решт не зробила жодного домашнього завдання. Тому його пропозиція зосередитися на навчанні доцільна. Вони ж не хочуть, щоб всі їхні минулі старання були марними. Але з тим їй так хотілося дізнатися, що хлопець про неї думає.

І тут Майя задумалася. Поглинена своїми почуттями, вона ніколи не уявляла, як бачить її одногрупник. Але ж вона — дочка чарівника, якого Ельдар відкрито недолюблює, а може, навіть зневажає. Раптом, дивлячись на Майю, він згадує людину, яка зловила його. Наділа на нього нашийник, як на якогось звіра, і приготувала йому долю мисливського пса? А вчора був усього лише випадковий момент, адже вони обидва були на взводі.

 

Ох, але не могло це бути просто випадковістю! Не випадково він тоді сам до неї схилився. Не випадково обіймав її, притискав до себе. Так палко цілував її губи...

Майя спробувала відкинути вчорашні спогади. Ще не вистачало, щоб Ельдар зрозумів, про що вона зараз думає. Дівчина покосилася на одногрупника. Адже вона досі майже нічого про нього не знає. Однак він вже став для неї тим, про кого вона в першу чергу думає, коли прокидається і засинає.

 — Ельдаре, а чому ти не любиш дощ? — вирішила Майя запитати, щоб хоч якось розвіяти важку атмосферу мовчання.

1 ... 105 106 107 ... 152
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Академія Міста Химер, Аврора Лимонова», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Академія Міста Химер, Аврора Лимонова"