Юрій Миколайович Щербак - Час смертохристів. Міражі 2077

вистачає? У вас є чесне ім'я, бездоганна біографія. Вам довіряють люди. Вас знають на Заході. У вас і у вашого народу є не тільки майбутнє, але і блискуче минуле: Київська Русь. Велика держава, яка існувала тисячу років тому. Є християнство. Степ прийшов ненадовго. Тільки скінчаться трави і почнеться зима (Вебер подивився на вікно, за яким падав сніг упереміж зі струменями дощу) — степові коні залишаться без сіна...

«Старий переплутав століття, — вирішив Гайдук. — Вік бере своє. Тут не коні Батия, а «черепахи» і танки Нижньо-Тагільського заводу».

— І, вибачте, Ігоре: якого біса ви сидите тут у Києві, граєте в конспірацію і створюєте партизанський рух Ковпака — Бандери — Че Гевари? Це неефективно. Не цим вам треба займатися, а рятувати Україну. Ви повинні негайно виїхати за межі окупаційної зони і оголосити на весь світ, що ви створюєте і очолюєте уряд відродження України. Треба негайно провести з'їзд усіх опозиційних сил з ліво- і правобережної України. Краще за все — у Вінниці, столиці Поділля. Тільки благаю вас, — Вебер вийшов з-за столу і нахилився над Гайдуком, — не впадайте в дитячу хворобу так званої демократії. Я маю на увазі охлократію. Владу духовних плебеїв — бідних чи багатих, все одно. Владу чверть- і напівінтелігентів. Владу натовпу. Ця стадія розвитку людства — позаду.

Альфред Ісаакович почав кружляти по кімнаті так, наче читав лекцію студентам Гарвардського університету, які прозвали його «марафонцем», бо упродовж лекції він, здавалось, пробігав довгу дистанцію.

— Відкрию вам ще одну таємницю. Ніякої демократії бути не може, бо люди — не рівні. Ні в чому не рівні. Це довела генетика.

— А як же французька революція? Рівність, братерство, свобода?

— Рівність жертв і катів? Братерство жебрака і мільйонера? Свобода вбивати ворогів народу? — зупинився на хвилину Вебер, вражено дивлячись на Гайдука, наче той — студент-двійочник, який не знає основ психології історії. — Люди — не рівні. Вісімдесят процентів — середняки-сіряки. Заражені вірусом TDV. Отже, виборна демократія — це демократія сірого плебсу. Звичайно, як люди, як Божі створіння, вони мають право на забезпечене життя. На добре врядування держави. На соціальну справедливість і освіту дітей. Але влада має належати професіоналам. Тому — ніяких партій, ніяких виборів, ніякої влади більшості. Вибори тільки на кореневому нижньому муніципальному рівні. Країною повинні управляти не бюрократи, а наймані менеджери.

— А хто їх контролюватиме?

— Об'єднання громадянського суспільства. Ніяких президентів чи гетьманів у державі. Керувати повинен мозок, — рада менеджерів, куди входять економічні, фінансові, соціальні, освітні, екологічні і безпекові менеджери. Вам сьогодні, Ігоре, не віриться, що це можливо, ви думаєте, що це утопія, фантазія старого професора, але пам'ятайте: почався новий час історії людства. Старі проекти розвитку цивілізації вичерпано. Перш за все — так званий демократичний проект. Влада більшості над меншістю. Не може одна людина — навіть найгеніальніша, а вождями, гетьманами чи президентами стають, як правило, унікальні мерзотники і честолюбні параноїки, — втілювати волю і мрії мільйонів людей. Не може якась жалюгідна епітеліальна клітина керувати організмом людини. Керувати повинен мозок. Треба шукати нові шляхи побудови суспільства. І ще одне, Ігоре. Ми втратили християнство. Особливо болюча втрата — смерть Христа. Я сам, як юдей, був вихований на Старому Заповіті, на простих і жорстоких його законах. Але я відійшов від юдейської релігії і став юдо-християнином. Це був геніальний винахід мого народу — крім суворого і далекого, немов прокурор, Бога, дати людству Христа. Адвоката людини. Адже думки Бога — не наші думки. Нам не пізнати його логіку. Христос зрозумів і пожалів нас. Знаєте, кого він найбільше любить?

— Кого?

— Грішників. Тих, хто кається. Бо в каятті є рух, є життя. Від злочину до прощення. У прісних праведників такого руху немає. Христос завжди підозрював у них фарисейство. Бог керує масовими процесами, карає цілі народи. Христос рятує індивідумів. Це Бог покарав російській народ мільйонами жертв за комунізм. Блокада Ленінграда — розплата за «колиску Антихриста» — революції. Бог покарав голодом українців, особливо селян, за покору більшовикам, які пообіцяли народу землю. Творець покарав Голокостом мій народ, євреїв, за підтримку більшовиків і взагалі «лівих», за любов до фінансових махінацій. Це все були жорстокі масові покарання. Можливо, і несправедливі. А Христос втішав окремих людей. Він давав надію на справедливість. Бог-отець дав державам і народам свободу вибору. Часто цей тягар вибору був нелюдським... Між іншим, ви знаєте, Ігоре, що темна енергія складає понад сімдесят процентів від маси Всесвіту? Ось де Диявол розігрує свої ігрища. Отож, Бог у нас відповідає за макросвіт. Христос — за мікросвіт людської душі. Контактів з великим Богом з часів Мойсея у нас майже немає. А Христос з нами щодня. Бо він воскрес, як вічно воскресає природа, життя. Ви любите весну? Це свято Христа! Хоч би дожити, ще раз побачити...

До кімнати увійшов Невінчаний:

— Треба йти. З боку університету до нас рухаються два бронетранспортери корпусу яничар і взвод українських поліцаїв. На розі Толстого і Паньківської їх зупинять, але ненадовго.

Гайдук підійшов до Вебера, який замріяно посміхався, згадуючи весну.

— Альфреде Ісааковичу, ходімо з нами. Ми перевеземо вас у безпечне місце. А захочете — поїдемо разом до Вінниці. Я вас прошу. Беріть важливі папери, пальто і...

Вебер розсміявся, і було не зрозуміло: це веселий, безтурботний сміх епікурейця, чи гіркий сміх безмежно старої, готової до смерті людини.

— Єдине безпечне місце — це поряд з Люсею... Хто мене чіпатиме ? Мій вік навіть не цікавить тих поців, що реєструють євреїв. Кажуть, видають їм жовті зірки Давида з радіо-маячками. Ні, Ігоре, дякую. Нікуди звідси я не піду. Тут мій дім... Ви йдіть, ідіть. Нехай Бог вас благословить.

Гайдук обійняв худенького професора і поцілував його лисину; думка про те, що ніколи вже не побачить Альфреда Ісааковича в цьому житті, була нестерпна.

Трохи згодом Гайдук дізнався, що саме він став причиною смерті Вебера: охоронці під'їзду, побачивши маску технічного інтелігента B.C. Петренка, зрозуміли, що це та птиця, за яку обіцяна була висока винагорода: в їхньому комп'ютері значилося, що це — небезпечний державний злочинець. А забарилися вони подзвонити за номером телефону довіри 666 тільки тому, що довго сперечалися, як поділити гроші на трьох. Врешті-решт якось домовились. І коли двоє злочинців виходили з квартири Вебера, один з охоронців спробував їх зупинити — щоб бути першим і забрати собі левову частку грошей. Він та