Ольга Соболєва - Казки Чаробору, Ольга Соболєва

- Ти ж знав, так? – насупилась дівчина. - Я не місцева, я не зможу виконувати свої обов'язки. Тепер усе зіпсовано.

- Скільки тих свят? – відмахнувся хлопець. - Кілька разів приїдеш і все, а там уже й кінець умовного року.

Сварку зупинила рудоволоса незнайомка, що якраз підійшла до компанії.

- Лісаф’я? - невпевнено запитала Ярослава, а коли та кивнула, дівчина щиро промовила: - Дякую тобі за допомогу! Без тебе та нав’я дівчина скрутила б мені шию.

- Не просто так я це зробила, - Лісаф'я сором'язливо відвела погляд. – Допомога мені твоя потрібна.

- Якась невидаль: лисиця і хитрує, - пирхнув Баюн.

Ярослава шикнула на нього, а рудоволоса гостя продовжила:

- До Чаробора ми з чоловіком випадково прийшли, слово честі! Але він потрапив у пастку Варвари і сидить тепер десь під замком. А я змушена була служити відьмі та доповідати про всі ваші справи. Інакше пішов би мій ненаглядний Лис Хитрович Варварі на комір.

Лісаф’я розплакалася, а ось Хорс навпаки невдоволено цокнув язиком:

- Друзів зрадила, значить. Не годиться так. Чого ж одразу за допомогою до Ягинішни не пішла?

- Варвара пригрозила, що все дізнається одразу. Вона хоч відьма і не видатна, а набридла за останні кілька місяців. Я ж за нею спостерігала, - шморгнула носом Лісаф'я. - Раніше Варвара тільки в травах розбиралася та зілля якісь варила, а нещодавно схованку бабкину знайшла з книжками різними. Я, як дізналася, що Ярослава злиднів з-під її даху вигнала, так одразу одного приманила. Виклав той, як на духу, що відьма трави підібрала, щоб від погляду чугайстра ховатися і по Чаробору безкарно справи темні творити. А ще раніше дівка домовика замкнула, щоб тих самих злиднів на службу покликати. У лісі джерело сили Ягинішни теж вона зіпсувала. Хранителька ваша від того й ослабла. Більше того, відьма собі подружку знайшла – дочка мавки. Василина ця хоч ще й недолуга, а сильна і характером нічим не краща за подружку. Але найгірше, що Варвара в учителя собі роздобула не абикого, а самого Чорнобога. Білоснігу теж вона вкрала, хотіла силу чарівну Чорнобогу піднести, але не вийшло. Ви з Матвієм випередили відьму та врятували дівчину. Я, можливо, й залишилася б осторонь, та тільки відьма обіцяла чоловіка мого до свята звільнити, але немає його тут, отже, слово своє вона не дотримала.

- Знайшла кому вірити, - зітхнув Баюн. – Лиса Хитровича я пам'ятаю. Неодноразово товаром обмінювалися. Хлопець він розумний. Та й почесніше тебе буде. А раптом, як Варвара дізнається, що ти все нам розповіла?

- Нема її на святі, - відповіла Лісаф'я. – Ось і не дізнається.

- Адже й справді, що немає її тут, - хмикнула Ярослава. - Мені Васька від злості те саме сказала. Але якщо не на святі, то де тоді бути Варварі? І їжаку зрозуміло, що Хорса ніхто не збирається красти. Навіть ті нав’ї, що заповнили поле не мають наміру завдати шкоди Хорсу. Потанцювати з ним, вкрасти поцілунок чи вінок із голови стягнути - це максимум. Я спочатку думала, що нав’їх так багато, щоб метушню яку створити. Але ні. Вони просто використовують Хорса, як батарейку.

- Значить, треба знайти відьму і дізнатися, що вона задумала, - запропонував Баюн.

- Де її шукати мені невідомо, - розвела руками Лісаф'я.

– Я думаю, вона у лісі, – відповіла Ярослава. – На початку змагання чугайстер поспіхом помчав у Чаробор. Не дарма ж. Вочевидь трапилося щось надзвичайне.

Усі четверо на мить замовкли. Бродити вночі навмання лісом, повним нав’їх, ідея не з кращих. Але Лісаф'я захистила Ярославу, і вона тепер не може відмовити їй у допомозі. Хоча, правду кажучи, і в іншій ситуації все одно не відмовила б. Першим заговорив Баюн:

- Тоді вчинимо так: я знайду Ягинішну і поясню всю ситуацію, а ви поки що йдете до узлісся. Покличте Ореста, нехай поділиться, що там у нього твориться в Чароборі. Зустрінемось біля лісу, і всі разом вирішимо, куди йти, кого рятувати.

- Це ви без мене, - відмахнувся Хорс. – Я тут залишаюся.

- Як тут? – в один голос запитали присутні.

- А що мені там робити? – здивувався хлопець. – Я сюди прийшов не лісами бігати, а на свято. Моє завдання- нести людям радість, сонце та життєву силу. І ніяк не збирати павутину з шишками за комір.

- Гарний герой! – пирхнула Ярослава. - Як мечем тупим зі смертними махати, так ти спроможний. А як у справі себе проявити, так не про твою честь. Теж мені, красне сонечко.

- І тобі туди лізти не раджу, - насупився Хорс. - Ти не чарівниця, щоб в чаклунські розбірки встрявати.

– А не тобі вирішувати! - тупнула ногою Ярослава. - Іди танцюй, а то ще не всіх потішив. І взагалі, даремно ти в Матвія вселився. Він хоробрий, без чарівних сил кинувся рятувати Білоснігу. Наступного разу вибирай в кого вселятися, під стать собі.

Схопивши Лісаф'ю за руку, дівчина вирушила до лісу і пообіцяла чекати Баюна на узліссі.