Джеймс С. А. Корі - На згарищi Сiболи, Джеймс С. А. Корі

class="calibre1">для того, щоб усунути конфлікт?»

— Навряд чи, — мовила Наомі. — Ймовірніш ціляться в

«Барбапікколу», якщо та здумає утекти з орбіти.

— Атож! — засміявся Алекс. — Хай «Ізраель» вискалить на нас

зуби, то це стане найкоротшим собачим боєм в історії.

— А Перша Висадка? Вони можуть стерти колонію з лиця

планети? — сказав Басія. — А колоністи ж того не знають! Треба

застерегти їх. Моя родина все ще там.

— Повірте мені, — мовила Наомі, — що такого не трапиться.

Тепер, коли ми переконалися, що вони роблять, ми очей не

зводитимемо з того шатла. Якщо він зрушить з орбіти, ми його

зупинимо!

— То, може, скажи це босові, — підказав Алекс.

— Так!

Наомі ще кілька разів переглянула відео, а тоді й вимкнула.

Алекс порозщібав свої ремінці й відштовхнувся у напрямі

трапа.

— Або… ось я просто зараз і зіб’ю те лайно з орбіти! Вже ж я

маю вирахувані координати того шатла, то як смальну з носової

гармати — розлетиться його клятий реактор на друзки!

Але Наомі зупинила його помахом руки.

— Ні! Хай я хоч разок придумаю якесь таке рішення, щоб

нічого не розтрощувати на друзки.

— То й придумай! — здвигнув Алекс плечима.

Наомі хвилинку поплавала спокійно у повітрі, а тоді, начебто

ді йшовши якогось рішення, увімкнула панель комунікації. За

кілька секунд почувся знайомий голос:

— Голден слухає.

— Джиме! Тут я маю одну проблему, і вже й придумала

вирішення її, але хочу це узгодити з тобою.

— Мені до вподоби, що є якесь вирішення, — відповів Голден.

Басія відчув усмішку в його голосі.

— Два вирішення! — вигукнув Алекс. — Бо й я одне маю.

— Ми стежили за «Ізраелем», як ти й просив, — почала Наомі.

— І ми з Алексом дійшли спільної думки, що існує висока

ймовірність того, що вони озброїли один із двох своїх легких

шатлів. Тримають його на малій потужності й на орбіті близько

п’ятисот метрів від великого корабля. Гадаю, це в них така зброя

останнього засобу, щоб зупинити «Барбу», якщо та спробує

втекти, однак це не означає, ніби вони не скинуть цієї бомби на

колонію, хоч яким неймовірним це здається.

— Ти ж не здибалася з цим типом — Мертрі, що керує

кехівською безпекою, — сказав їй на те Голден, — а то б тобі таке

здалося ще й яким імовірним! То як нам найкраще на це

зреагувати?

— Ми забираємо геть усіх із планети, повертаємося додому й

протягом кількох десятиліть робимо тут самі лише безпілотні

дослідження, перш ніж навіть подумати про повернення сюди

людей, — відповіла Наомі.

— Згоден, — мовив Голден. — Але що ми зробимо тим часом?

— Я так розумію, що ти хочеш, аби ми вжили якихось заходів.

Алекс виступає за те, щоб розбити ту бомбу вщент пострілом із

носової гармати, однак мені це видається надто очевидною

ескалацією. Тобто стріляти такими гарматнями, що пролітали б

повз «Ізраель».

— Тут ескалація сама собою розвивається, аж гай шумить, —

сказав Голден. — Але потримаймо цей варіант поки що на столі.

Що ще?

Наомі прихилилася ближче до комунікаційної панелі й

заговорила тихіше, от ніби та консоль була самим Голденом, а

вона мала передати йому якісь іще гірші вісті.

— Я беру ранця для забортових робіт, підлітаю до шатла і

вварюю автоматичного вимикача у привід шатла. Поки вони

просто перевірятимуть функціонування системи, воно їм

показуватиме нормальну дію, та якщо вони спробують

запустити того човника, я зможу знищити його дистанційно.

Жодних вибухів — просто мертвий шатл.

— Це видається ризикованим, — сказав Голден.

— Невже це буде більший ризик, ніж розстріляти його реактор

із гармати?

— Та ні, не більший.

— Більший, ніж лишити підвішену там бомбу?

— Ох, сто чортів, ні! Гаразд, Наомі, це вже ти сама вибирай. Чи

так, чи інак, а я хочу скинути оту загрозу за борт. Тут, долі, й так

того лайна по саму зав’язку.

Наомі усміхнулася комунікаційній панелі.

— Вирішено: знищимо один шатл!

І зітхнула, вимикаючи зв’язок. Басія похмуро зиркнув на неї, тоді на Алекса.

— А