Bogdana reider - Зоряні Війни : Еніка Скайвокер ( Відновленя ), Bogdana reider

Після операцій Рекс підійшов  до Коди, щоб розпитати его про падавану Скайвокер  який  від завтра офіційно буде ними командувати

— Чого б вам хлопці не порозмовляти  про неї з нашим генералом  він показав на Генерала Кенобі

— Ти працював сьогодні з Енікою Скайвокер мені цікава саме твоя думка

— Еніка Скайвокер... — Коди замислився, згадуючи події дня. — Вона показала себе не просто як сміливу і відважну падаванки, але і як кмітливого стратега. Її здатність адаптуватися до ситуації та використовувати Силу в критичний момент вражає. Я бачив багатьох падаванів, але її впевненість і вміння діяти під тиском виділяють її серед інших.

— І що ти думаєш про її здатність командувати? — запитав Рекс, цікаво дивлячись на Коді.

— Щодо командування... — Коди знову замислився. — Вона ще молода і, можливо, потребує досвіду в управлінні великими підрозділами. Але її інтуїція та здатність швидко приймати рішення можуть стати в пригоді в бою. Я вважаю, що під керівництвом Обі-Вана вона швидко набуде необхідних навичок.

— Звучить обнадійливо, — сказав Рекс, кивнувши. — Ми всі знаємо, наскільки важливо мати хорошого командира. І якщо Обі-Ван вірить у неї, то й ми повинні дати їй шанс.

— Так, — погодився Коди. — Ми повинні підтримати її та допомогти набути необхідного досвіду. Вона вже показала, що може бути сильним лідером. І з часом, я впевнений, вона стане великим генералом. Обидва клони подивилися на Обі-Вана та Еніку, які обговорювали наступні кроки місії. В їхніх очах було видно повагу та готовність слідувати за своїми новими командирами, незалежно від викликів, які їх чекали. Еніка стояла і дивилися на холодні зорі за ілюмінатором «Переговорщика».Вона не знала готова чи ні взяти на себе відповідальність за  501.Обі-Ван який відчув сумніви дружини  підійшов до неї

— Я вірю в тебе, Еніко, — м'яко промовив він, обіймаючи її за плечі. — Ти готова до цього. І ти не одна. Ми всі з тобою. Еніка подивилася на нього з любов'ю і вдячністю. — Я знаю, Обі-Ван. І я вдячна за твою віру в мене. Я постараюся бути гідною цієї віри. Він поцілував її, ніжно торкаючись її губ своїми. Еніка відчула, як її серце забилося швидше, а тепло від його дотику розійшлося по всьому тілу.

— Ми пройдемо через усе це разом, — шепотів Обі-Ван, не відпускаючи її з обіймів. — Кожен виклик, кожна битва. Я завжди буду поруч.

Еніка відчула, як її сумніви починають розвіюватися. Вона знала, що з такою підтримкою зможе справитися з будь-якою ситуацією. Її очі наповнилися рішучістю, і вона легенько кивнула.

— Дякую тобі, Обі-Ван. Твоя віра в мене означає більше, ніж ти можеш уявити. Я зроблю все можливе, щоб не підвести тебе і 501-й.

Обі-Ван посміхнувся і ніжно провів рукою по її щоці. — Ти вже довела, що ти сильна і відважна. І це лише початок. Ми разом створимо історію. Еніка вдихнула глибше, відчуваючи, як її наповнює нова хвиля впевненості. Вона знала, що попереду чекає багато випробувань, але з Обі-Ваном поруч вона була готова до всього.

— Ходімо, — сказав він, взявши її за руку. — Команда чекає на нас.

— Я не готова  виступати без тебе

— Я завжди буду поруч, Еніко, — відповів Обі-Ван, обіймаючи її. — Завжди.

Вони відкрили двері, і перед ними з'явилися ряди клонів, що стояли струнко й чекали на їхні інструкції. Всі вони дивилися на Еніку, очікуючи від неї наказів.

— Мене звати  Еніка Скайвокер, — почала вона, її голос був міцним і впевненим. — Я буду вашим командиром. Я знаю, що ми всі тут заради одного — захистити Республіку. І я обіцяю, що зроблю все можливе, щоб ми досягли цієї мети.

Ряди клонів відповіли їй військовим салютом, вони були готові слідувати за нею. Еніка почувала в собі силу і впевненість, яких вона так потребувала. Вона знала, що вона може бути гідним командиром для цих воїнів.

— Ми разом доламаємо будь-які труднощі, — продовжувала вона. — Ми будемо боротися за світлу сторону Сили та за нашу Республіку. Ніяка сила не зможе нас зупинити.

Від її слів витає впевненість, і вона відчула, як її власне хвилювання почало відступати. Вона була готова до цього. Вона була джедаєм. Вона була командиром. І вона знала, що вона впорається з цим.

На обличчі Обі-Вана з'явилася посмішка. Він був пишається своєю ученицею, яка вже стала справжнім джедаєм. Він знав, що вона впорається з будь-якими викликами, які можуть зустрітися на її шляху.  Обі Ван залишив її знайомитися з клонами.Бачивши нервовість дівчини Рекс вирішив підійти перший

— Генерал Скайвокер, — Рекс виступив вперед, звертаючись до Еніки з повагою. — Ми, клони, знаємо про ваші заслуги та вашу сміливість. Ми готові слідувати за вами та виконувати ваші накази.

Еніка подивилася на Рекса, відчуваючи, як її внутрішній неспокій поступово зменшується. Вона відчула підтримку не тільки від свого майстра Обі-Вана, але й від клонів, які були готові їй довіряти.

— Дякую, капітане Рекс, — відповіла вона, намагаючись зберегти впевненість у своєму голосі. — Я ціную вашу підтримку. Ми стоїмо перед великими викликами, але я вірю, що разом ми можемо подолати будь-які перешкоди. Рекс кивнув, а потім повернувся до рядів клонів, давши зрозуміти, що вони повинні прийняти її як свого нового командира.

— Відтепер ми будемо працювати як одна команда, — продовжила Еніка, звертаючись до клонів. — Кожен з вас є важливою частиною цієї команди, і я розраховую на вашу мужність, відданість та професіоналізм.

Клони відповіли їй ще одним військовим салютом, показуючи свою готовність слідувати за нею. Після зустрічі з клонами Еніка відчула, що її впевненість зростає. Вона знала, що їй доведеться багато чому навчитися і що попереду її чекають випробування, але тепер вона відчувала, що не одна. Вона мала підтримку свого майстра, своїх нових підлеглих і, що найважливіше, віру в себе. Обі-Ван, спостерігаючи за цією сценою здалеку, відчував гордість за свою ученицю. Він знав, що Еніка зробить все можливе, щоб виправдати довіру, яку в неї вкладено, і стане великим лідером для клонів.Еніка вмостилася  на їх ліжку на «Переговорщікі» на ній вже була  туніка Обі-Вана яку вона випростовувала для сну  вона чекала доки її чоловік вийде з душу  закутана  в теплу ковдру вже декілька днів вона  хоронила  темницю від нього що ж  при найні  вона вагітна не в 17 як  мама, а  19  років . Обі-Ван вийшов з душу, обгорнутий в рушник, і побачив Еніку, загорнуту в його туніку та ковдру. Він відчував, що її день був сповнений емоцій і викликів, і знав, що вона потребує підтримки та розслаблення.