Рафаелло Джованьолі - Спартак

Цетуль! — і, повернувшись до Арторікса, додала: — Вона йде сюди… Сподіваюся, Арторіксе, тепер ти підеш!

Галл взяв її руку й, палко поцілувавши, сказав:

— Все ж ти повинна мені відкрити свою таємницю!

— Не сподівайся, цього ніколи не буде!..

У цю мить до намету підійшла Цетуль. Арторікс вийшов.

— Ходімо, Цетуль, принесемо в жертву цю ягничку статуї Марса Луканського, — сказала Мірца, вказуючи на білу ягничку, прив'язану до кілка в одному з кутів намету.

Нещасна німа рабиня кивком голови висловила свою згоду.

У цей час Спартак зі своїми вершниками повернувся з розвідки. Він зустрів ворожих розвідників, напав на них і примусив утекти, взявши сімох у полон. Від них він довідався, що Красс із усім своїм військом прямує у Грумент Спартак підготував усе для бою із Крассом, який через два дні з'явився пополудні зі своїм військом, розташувавши його в бойовому порядку проти гладіаторів.

* * *

Після сигналів, що пролунали в обох військах, почався рукопашний бій, який незабаром перейшов у жахливу різанину. Бій тривав чотири години. І легіонери, і гладіатори однаково хоробро билися, але до заходу сонця ліве крило війська гладіаторів, що перебувало під командою Арторікса, здригнулося; солдати-новачки гладіаторських легіонів не могли протистояти натиску римлян, тим паче, що після децимації[29] римські легіонери стали відважними й сміливими до зухвалості. Хаос посилювався щохвилини. Арторікс спішився і продовжував боротися проти ворога з пораненнями в груди і в голову, шолом його був розбитий, кров залила обличчя, але він не випускав з рук зброї. Його легіони продовжували відступати. У цей час з'явився розгніваний Спартак. Громовим голосом, дорікаючи солдатам, він крикнув:

— Клянуся вашими богами, поразки перетворили вас на жалюгідних кроликів! Зупиніться, іменем Марса Гіперборейського, і йдіть за мною, боротися будемо разом, ми примусимо їх тікати, як це вже бувало не раз. Щойно ви почнете битися, як личить хоробрим, ми їх здолаємо.

І, кинувши свій щит в оскаженілих ворогів, він вихопив меча у пораненого гладіатора й кинувся на римлян із двома мечами, як прийнято боротися в школах гладіаторів. Він так швидко ними вимахував, наносив удари з такою силою і спритністю, що незабаром полягла велика кількість легіонерів. Римляни змушені були відступити. Перед могутньою силою цих ударів не могли встояти ані щит, ані панцир. Побачивши це, гладіатори пожвавішали і з новими силами безстрашно кинулися в бій, а Спартак, проходячи через ряди найближчого легіону, творив такі ж чудеса, наближаючи перемогу.

Але центр війська гладіаторів, на який були спрямовані всі сили Красса (він особисто командував своїм улюбленим шостим легіоном, що складався з ветеранів Марія й Сулли), більше не міг протистояти страшному натиску ветеранів, і почав відступати.

Спартак був на лівому крилі, коли побачив сумне видовище втечі гладіаторів. Він кинувся до кінноти, що стояла в резерві саме за центром битви, підхопився на свого коня, наказав кавалерії вишикуватися у дванадцять рядів, аби створити другу бойову лінію. Втікачі з легіонів тепер могли пройти між бойовими рядами кінноти і сховатися у таборі. Фанфари протрубили їм збір.

Але всі ці заходи не могли врятувати легіони центру й лівого крила: вони відступали надзвичайно безладно, з величезними втратами. Тільки праве крило, яким командував Гранік, відходило, дотримуючись порядку. Щоб стримати стрімкий натиск римлян і врятувати військо від цілковитої поразки, дванадцять загонів кінноти під керівництвом Спартака кинулися на римські когорти з такою силою, що легіонери змушені були квапливо відступити.

Красс хотів ввести у бій свою кавалерію, але не ризикнув, бо настала ніч, і всі предмети зливалися в одну темну масу. Обидві воюючі сторони протрубили збір, і війська вернулися у свої табори. Бій припинився.

Римляни втратили п'ять тисяч вояків, а гладіатори — вісім тисяч, тисячу двісті повсталих було взято у полон.

Повернувшись у табір, Спартак за допомогою полководців, трибунів і центуріонів узявся впорядковувати свої легіони й подбав про лікування Арторікса, рани якого лікар визнав безпечними. Вождь наказав запалити в таборі вогні. Натомість сам зі своїм військом тихо залишив Грумент і попрямував у Неруль. Гладіатори прийшли туди близько полудня і рушили далі у Лавіній, де залишалися до глибокої ночі, а на світанку наступного дня пішли в Пандосію, звідти фракієць мав намір вирушати у Косенцію.

У Пандосії до нього з'явився гонець від Красса. Відмовившись у свій час обміняти сто римських полонених, котрим Спартак зберіг життя, на Евтибіду, яка після зради й поразки біля гори Гарган жила в таборі претора, Красс тепер через свого гінця пропонував обміняти тисячу двісті гладіаторів, узятих у полон при Грументі, на сто римських патриціїв, які були в полоні у фракійця.

Спартак, порадившись про це із Граніком і трьома іншими начальниками легіонів, прийняв пропозицію Красса. Він домовився з гінцем, що обмін полонених відбудеться через три дні в Росціані.

Коли гонець Красса виїхав, Спартак подумав, і не без підстав, що римський полководець зробив цю пропозицію в надії призупинити просування гладіаторів і виграти втрачений ним час. Тому він вирішив надіслати в Росціан тисячу двісті гладіаторів, дві тисячі коней і сто римських полонених, давши Мамілію, якому був доручений обмін, точний наказ не передавати римських полонених доти, поки він не отримає тисячу двісті гладіаторів. Щойно йому передадуть полонених, негайно посадити їх на коней, яких він приведе із собою, і галопом скакати в Темесу, від якої Спартак з військом буде перебувати на відстані чотирьох днів шляху. Там він отабориться й пробуде кілька днів. Якщо Мамілій побачить, що римляни намагаються обдурити його, він має знищити полонених римських патриціїв і бігти до Спартака, залишивши тисячу двісті гладіаторів напризволяще.

Під час переходу з Пандосії в Темесу Спартак натрапив на збройний загін, який розвідники фракійця прийняли за римлян. Але це були п'ять тисяч рабів Гая Канніція, зібраних і організованих ним у загін. Усвідомивши свою провину перед Спартаком і покаявшись, Канніцій вів тепер свій загін у табір повстанців, заприсягнувши беззаперечно коритися Спартаку й суворо дотримуватися дисципліни.