Скотт Ферріс - Інґа

болями в спині Джека комісували. Прибувши сьомого січня 1944 року в Сан-Франциско, Джек швидко змінив курс, направившись у Лос-Анджелес. Батькові він сказав, що незабаром приїде у Палм-Біч відпочити біля сімейного басейну. Та спершу він хотів побачити Інґу. Розділ 60
«Життя жорстоке»

Вигляд Джека до війни шокував Інґу. Тепер, після року на війні і випробувань із РТ-109, він нажахав її. На той час Інґа записала, що Джекова рішучість до бою, особливо на торпедному катері з його щоденною хитавицею, «зруйнувала його здоров’я». Але вона помітила щось, що в багатьох аспектах було гіршим, ніж поганий фізичний стан: він повернувся «обтяженим»{814}.

Чоловік, який завжди «справляв враження, що його великі білі зуби готові відкусити чималий шматок життя», тепер був «слабким, спотвореним і неживим». Згодом Інґа розповіла синам жарт Джека про потоплення РТ-109. Він казав, що командування флоту не могло вирішити — «давати йому за це медаль чи викинути з лав»? Але «це єдине, про що він жартував. Його почуття гумору зникло»{815}.

Джек, якого кохала Інґа, усе ж не зник остаточно. Багато з його рис, які на початку приваблювали її в ньому, — розум, дотепність, «тваринний магнетизм» — залишилися, але тепер їх вкривав товстий шар, тож до Джека, завжди емоційно відстороненого, тепер було ще важче достукатися. Колись Інґа називала його своїм «морячком», але він уже не був добродушним, імпульсивним молодиком. Він водив людей у бій, а деяких з них — на смерть. Якщо тепер він здавався похмурим, то мав на це підстави. Як мудро сказала про шлюб у часи війни Енн Бакстер — війна змінює всіх, хто є її частиною.

Безумовно, війна була основною причиною змін у Джеку, але не єдиною. Втрата Інґи теж зробила його жорстким. Хай саме він ініціював розрив, проте зробив це з примусу і все ще ставився до цього дуже неоднозначно. Менше ніж за тиждень, відколи він сказав, що у них все скінчено, він уже благав Інґу приїхати до нього. Джек продовжував писати і телефонувати, фантазував про неї всі ці місяці служби, говорив, що всі знайомі йому жінки «просто заповнювали порожнечу» після Інґи, і намагався, поки без успіху, знову її спокусити.

І хоча зараз ще не було очевидно, — змінилося його загальне ставлення до кохання і романтики? Як і однолітки, Джек колись вважав шлюб очікуваною і бажаною метою життя, але після свого вимушеного розставання з Інґою втратив зацікавлення у ньому — принаймні як у союзі, заснованому на почуттях. Якби президентство не було його метою, він міг би ніколи не одружуватися. Коли ж через десять років він таки побрався, то зробив це з холодного політичного розрахунку, а не тому, що шукав тієї емоційної близькості, якою насолоджувався з Інґою.

По прибутті на велику землю, Джек міг одразу ж поїхати у Палм-Біч — побачитися з батьками. Адже вони, принаймні кілька днів, переживали шок від звістки, що їхній син загинув. Але він не поїхав. Інґа була першою, кого він хотів побачити вдома, і він так поспішав зустрітися з нею, що порушив обіцянку близькому другові Реду Фею зупинитися в Сан-Франциско у його батьків.

Він мав великі сподівання, але коли дістався Лос-Анджелеса, зрозумів, «що роман скінчився»{816}, хоча вони й були ще недавно кілька днів разом. Інґа все ще кохала Джека і хотіла вийти за нього. Але знала, що цього не станеться. Весь супротив Джекового батька і сумніви самого Джека нікуди не поділися.

Інґа розлучилася з Фейошем і не вийшла за Блока. Можливо, Джек у неспокійних мріях бути з Інґою, уявляв, що це щось змінило, але Інзі було видніше. Вона була двічі розлученою протестанткою, за якою все ще стежило ФБР, і була впевнена — після відновлення стосунків згодом Джек, як амбітний католицький політик, знову вирішить, як і 21 місяць тому, що не може одружитися з нею[67].

«Вона просто не хотіла проходити це знову»{817}, — переповідає її слова один із синів Інґи, Роналд. Але якщо Інґа знала, що не буде дружиною Джека, то все ще прагнула йому допомогти. Коли Джек розповів Інзі історію загибелі РТ-109, вона зрозуміла, що його дії були ще героїчнішими, ніж це подавали тодішні новини. Інґа наполягла на тому, що опише історію Джека для ПАГС, хоча і згадувала, як він сказав: «Весь цей героїзм не про мене. Справжні герої не ті, хто повернувся, а ті, хто загинув, як і багато інших, як двоє з моїх людей»{818}.

Інґа казала, що Джек «неохоче» розповідав про себе, але «щиро» хвалив свою команду. «Я ніколи не зможу в достатній мірі віддати їм належне», — згадував Джек. Але його екіпаж ще й як хвалив Джека.