Франц Кафка - Замок

повільно й мають особливий характер: крім того, моє здоров'я і вдача не дають мені жити, покладаючись на – у кращому разі – непевні заробітки. Тому я пішов на службу в товариство соціального страхування. Але тепер ці дві професії ніяк не можуть поладнати одна з одною й допустити, щоб ми були щасливі одразу всі троє. Найменше щастя в одній із них обертається великим нещастям у другій. Якщо звечора я написав щось пристойне, то другого дня в конторі весь палаю, й усе падає мені з рук, ці митарства стають чимдалі нестерпнішими. У конторі мене вистачає для виконання моїх зовнішніх обов'язків, але внутрішніх я не виконую, а кожен невиконаний внутрішній обов'язок обертається нещастям, яке потім мене вже не полишає».

[9]

Це ласка швидше з мого боку. – Зв'язок між одруженням і роботою непокоїв Кафку, і він часто писав про це у своєму щоденнику, наприклад, останній із семи пунктів «за» і «проти» мого одруження»: «Якби я жив сам, то колись, певно, справді відмовився б від служби. Одружений, я не зможу зробити цього повік» (21 липня 1913 року).

[10]

Дослідники часом проводять паралелі між образом Пепі і реальною коханою Кафки, донькою шевця, Юлією Вохрицек, заручини з якою були розірвані за кілька років до написання «Замку». Про глибину цих стосунків і «міцність» зв'язку свідчить хоча б той факт, що закохані вирішили не одружуватися після того, як дізналися, що не зможуть зняти помешкання, яке перед тим обрали.

[11]

В образі Варнави реалізована також метафора складної і беззмістовної письменницької праці, яка вимагає повної саможертовності і нічого не дає взамін. Про це часто згадується у щоденниках Кафки.

[12]

З самого початку господиня намагалася примусити мене сумніватися в тобі. – З'ясування стосунків між К. і Фрідою вважається одним із автобіографічних моментів роману. Діалоги К. і Фріди дуже нагадують листування Кафки і Єсенської. «Живий вогонь» Мілени, – писав Кафка до Макса Брода, – горить тільки для її чоловіка». А в листі до самої Мілени від 21 липня перед розривом Кафка пише: «…кожен із нас одружений – ти у Відні, я зі своїм страхом у Празі».С. 159. В образі Варнави реалізована також метафора складної і беззмістовної письменницької праці, яка вимагає повної саможертовності і нічого не дає взамін. Про це часто згадується у щоденниках Кафки.

[13]

Епізод із сім'єю Варнави часто трактують як алюзію на єврейську тему. Сестри Амалія і Ольга можуть слугувати алегоричними образами двох тенденцій іудаїзму, між якими немає вибору: одна із сестер жертвує собою і розтрачує своє життя, а гордість іншої лякає.

[14]

Отже, все з'ясовано. – У цій сцені можна побачити автобіографічні моменти. Ось, наприклад, запис у щоденнику Кафки від 24 січня 1922 року, після розриву з Міленою Єсенською: «Сказати, що ти мене покинула, було б дуже несправедливо, але те, що я покинутий, часом жахливо покинутий, – це правда».