Сергій Гальченко - Таємниці морів, Сергій Гальченко

Розділ 42. Таємний прохід

   Фернандо разом із Джимом опинились в маленький незатишній камері у підземеллі. Коли за ними зачинився засув Джим тихенько запитав у капітана:

   — Сподіваюсь в нас є вихід?

   — Вихід є завжди, — спокійно відповів той, — питання в тому, чи вистачить часу його відшукати. Гадаю, що дон Пінеда разом з Мальдонадо зроблять усе, щоб якомога скоріше повісити нас на площі. 

    Справи у них дійсно кепські. Виявилось, що дон Сільвіо терміново вирушив до Лісабону, а на місце губернатора тимчасово призначили сеньйора Пінеду, найбагатшого та впливового плантатора у цих краях. Йому зовсім не подобалось правління сеньйора Герейро. Оскільки той відмовився збільшувати податки з простих людей, а також, як вважав Пінеда, Дон Сільвіо надто чесний та принциповий.

   Пінеда нібито й підтримував з губернатором дружні стосунки. Вони навіть часто гостювали один в одного. От тільки підступний багатій усе шукав можливість нашкодити сеньйору Герейро, та зайняти його місце. І от настав, як йому здалося, дуже слушний момент, щоб втілити підступний задум. 

   До Пернамбуку прибув корабель королівського флоту. Губернатор мав відправитись до Португалії, а повноваження віддати сеньйору Пінеді.

   Той знайшов серед членів команди корабля двох пройдисвітів, які за добру платню пообіцяли зробити так, щоб дон Сільвіо не дістався Лісабону живим. За час подорожі усяке може статися. А у вмінні одного з найманців він не сумнівався, оскільки одного разу скористався його послугами.

   Потім випадково дізнався, що сеньйор Герейро запросив до себе пірата, та ще не або кого, а самого Фернандо Морейру, який незрозуміло яким дивом вислизнув з чіпких лап його племінника Еуженіо Мальдонадо. Настав момент показати усім на, що здатен сеньйор Пінеда! Усі дізнаються, хто має правити у цих краях. Він, а не цей нахаба Герейро. 

   Він стратить розбійника Морейру на площі міста. Народ любить такі видовища. До того ж це підніме його авторитет у близьких королю вельмож. А його племінник нарешті помститься кривднику. 

   А якщо вдасться довести зв’язок Герейро з піратами. Тортури здатні розв’язати язика будь-кому, цей мерзенний пірат не виключення. Розповість усе що потрібно. В цьому Пінеда не сумнівався.

   У цей час Фернандо разом з товаришем намагались простукувати стіни. Нічого не знайшли, а час спливав. У тому, що Пінеда зробить усе можливе, щоб їх стратили якомога скоріше, Фернандо не сумнівався.

   Несподівано відчинився засув, і охоронець поклав на підлогу дві тарілки з юшкою.    

   — Друже, послухай, — звернувся до нього капітан, але той удав, що нічого не чує.

   — Їж мовчки,  — проґундосив той та зачинив двері на засув. 

   Фернандо знову спробував заговорити з ним, але той покрокував геть. 

   — Шкода, ми б могли добре заплатити, — сказав Фернандо так, щоб охоронець його почув.

   — Так, із цим не вийшло. Їх напевно добряче залякали.

   Пірати спробували рити підкоп, але незабаром усвідомили що це марно.

   — Чуєш, хтось знову йде до нас? — прошепотів Джим.

   Фернандо теж чув кроки в їхній бік. Вони чулись все ближче та ближче. Нарешті хтось  відчинив засув, і до кімнати в компанії двох здорованів зайшов чоловік, якого Фернандо одразу впізнав у тьмяному світлі смолоскипа. Їм виявився той самий незнайомець, який передав злощасний лист від дона Сільвіо.

   — Дозвольте с початку все пояснити. Бачу, ви вважаєте мене винним у своєму ув’язнені, — звернувся гість.

   — А хіба ми не праві? — обурився Фернандо.

   — Все ж прошу вислухати.

   — Кажіть, тільки чому ми маємо вірити вам? - уїдливим тоном вимовив Джим.

   — Це вам вирішувати вірити чи ні. Моє ім‘я Отавіу Еспіноза. Я працюю на губернатора, Герейро.

   — Працюєте чи працювали? — обурився Джим.

   — Нехай каже! Що вже тепер, — трохи осадив товариша Фернандо, розуміючи, що зайві сперечання не підуть нікому на користь.

   — Так ось, сеньйор Герейро  попрохав мене відшукати вас та вручити того листа. Про те, що він відбув до Лісабона, я дізнався лише тиждень тому, коли повернувся в Пернамбуку. Сеньйор Сільвіо не довіряв Пінеді, тому залишив мені низку доручень. А також просив по можливості утримати вас від візиту до нового губернатора.

   — Ось тут ви, сеньйоре Отавіу, не впорались 

   — Я ж не знав коли та звідки вас чекати.

   — Спочатку ми взагалі нікуди не збиралися, — докірливо сказав Джим.

   — Ось бачите. До речі, ваші товариші не сиділи даремно.

   — Сподіваюся їх не взяли?

   — На щастя ні. Просто мені доповіли про те, що якийсь чоловік намагався підкупити охорону. Але потім втік.

   — Казав же, румпель їм у зад, тікати в цьому випадку!

   — Найстрашніше, що сеньйор Пінеда хоче вбити дона Сільвіо, — після невеликої паузи розповів Отавіу.

   — Звідки ви це знаєте?

   — Вірна сеньйору Сільвіо людина підслухала їхню розмову.

   — Ти помітив, що коли я сказав Пінеді, про те, що повернеться сеньйор Герейро , той якось підозріло посміхнувся та прошипів щось на кшталт «Не хвилюйся, не повернеться»? — звернувся Фернандо до Джима.

   — Мені також це здалось  підозрілим, — погодився той.

   — В нас небагато часу, — перервав їх Еспіноза, і вказав на двері, — я знаю куди ведуть тунелі. 

   Бранці пішли слідом за ним.

   — Вечеря вже була, отже втечу помітять зранку. У місті почнеться страшний переполох. За цей час ми повинні вибратися з міста.

   Тьмяне світло смолоскипа ледь освітлювало вузький прохід. То тут, то там пробігали щури. Нарешті вони натрапили на сходинки. Отавіу покрокував ними перший, слідом за ним його помічник зі смолоскипом. Фернандо з Джимом пішли за ними. Інший помічник дещо відстав, тому що постійно озирався назад, щоб переконатися, що немає погоні. Коли вся компанія вибралася назовні, то опинилася на якійсь темній вулиці, що вела до порту.

   Йшли повільно. Кілька разів зустрічалися дозорні, на щастя, їх не помітили. Так вони опинилися на жвавій вуличці, серед таверн і заїжджих дворів. Навкруги походжали матроси напідпитку різних національностей і рас, у компанії дам. Парочки шукали можливості усамітнитися. 

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍