Вікторія Калінгер - Серце Дракона, Вікторія Калінгер

І, щоб підтвердити це – чоловік підійшов до дівчини впритул і смикнув що є сили за рукав сукні. Глухий тріск і тканина порвалася. Плече Мири оголилося, відкриваючи на світ той знак, який вона ненавиділа більше всього в житті.

- Я не твоя! І ніколи нею не була! Ти забрав моє тіло, але душа моя належить іншому! – У відчаї, дівчина просто випльовувала ці слова.  

Ядер голосно засміявся. Від його сміху Мирі стало неабияк моторошно.

- Ти думала, що твій чоловік заборонить мені взяти моє? – Він окинув дівчину глузливим поглядом. – Ні він, ні хто будь інший не стане на моєму шляху! – З очей Ядера посипалися іскри. Він був розлюченим. – Лишивши на тобі мітку, я навіки зробив тебе своєю власністю. Такі вони, закони Островів Вічних Вітрів.

Він підійшов ще ближче до наляканої Мири, заганяючи її до стіни. Тікати було нікуди. Все тіло дівчини трясло від страху та огиди до цього чоловіка. А його це лише забавляло. Своїми грубими руками він почав водити по тілу Мири. І це викликало у неї сильні пориви нудоти. «Ти маєш бути сильною! – Кричала свідомість дівчини – Ти більше не та слабка і беззахисна дівчинка!»

Губи чоловіка жадібно та люто цілували її шию, залишаючи неприємні сліди. З очей Мири покотилися сльози.

«Пам’ятай, ворога треба застати зненацька. Ти маленька і тендітна – і це твоя перевага. Коли він того не буде чекати – бий у слабке місце» - згадалися слова Драгана. І Мира зробила те, чого вчив її чоловік. Вдарила. На скільки вистачало сил. Нанесла удар, коли Ядер того не очікував. І удар був влучним – коліном у його збуджену плоть. Чоловік заричав. Тримаючи себе за уражене місце.

- Ах ти сука! – Його очі налилися кров’ю.

Мира хотіла втекти, пробігти повз чоловіка і втекти звідси, як най далі. Та нажаль вона не встигла. Ядер схопив її за волосся і потягнув назад. З очей відразу ж покотилися сльози, а нестерпний біль пронизав всю голову дівчини.

Мира голосно скрикнула.  

- Надумала зі мною гратися, стерво! – Шипів скрізь стиснуті зуби Ядер.

Ще жодна жінка не чинила Принцу такого опору і не тікала від нього. А ця невдячна посміла його вдарити?! Цього він їй точно не пробачить. І Ядер щосили навідмаш вдарив Миру по обличчю. Дівчина впала на підлогу. Її щока почервоніла, в очах потемніло, а з розбитої губи потекла кров.

Однак, чоловік навіть і не думав зупинятися. Здається, завдавати болю іншим, приносило йому неабияке задоволення. Він сів біля Мири на коліна та знову потягнув її за волосся так, щоб вона дивилася тільки на нього.

- Любиш гратися, принцесо! – Шипів він їй на вухо. І знову замахнувся, щоб вдарити.

Саме в цей момент двері в кімнату відчинилися. Та так сильно, що мало не вилетіли з петель. На порозі з’явився Драган. Його лице було холодне та безжальне. А в очах палала лють.

- Забрав руки від моєї дружини! – Голос Імператора прозвучав, як грім серед ясного неба. Навіть Мира на мить застигла.

- Вона моя раба, імператоре. Її батько продав її мені. – Говорив Ядер не відпускаючи волосся дівчини.

- Ніхто, крім мене, не має права торкатися моєї дружини. – Непохитний і жорстокий, Драган весь кипів. Хоча ззовні виглядав спокійним.

Ядер хитро усміхнувся. Він відпустив Междемиру та підвівся.

- Ти спізнився, Драгане Темний. Твоя дружина стала моєю власністю ще шість років тому.

Це була остання крапля. Імператор не витримав і накинувся на Ядера. Між чоловіками зав’язалася бійка. Один удар по лиці Драгана – п’ять у відповідь. Налякана Мира швидко відповзла у кут біля столу і заклякла. Вона все ще не могла повірити, що все це відбувається зараз тут і з нею. Сльози без перестану лилися по її  щоках. А звуки від ударів гуділи у вухах. Дівчина обійняла себе за коліна і як загнаний звір, притихла. Вона завжди так робила, коли боялася, що батько її вб’є. Навчилася ховатися у власній свідомості, відключаючись від усього світу. Удари. І знову удари. Ось Драган вже навис над Ядером і наносить йому однин удар за іншим, не зупиняючись.

В кімнаті стало людно. 

- Драгане! Досить! – Десь далеко, Мира почула голос Трояна. Та, здається, імператор його і не чув. Він продовжував наносити удари по вже нерухомому Ядеру.

- Досить! Припини! – Кричав Троян – Він і так вже мертвий!

Імператор зупинився. Його кулак застиг біля залитого кров’ю обличчя цього негідника, що посмів торкнутися його дружини. Мира. Драган озирнувся довкола і побачив її. Дівчина сиділа у куті, міцно обійнявши себе за ноги. Її тіло колихалося зі сторони в сторону, а погляд був геть порожнім. На мить він злякався. В серці все стисло від болю. Його маленька дівчинка зараз була такою наляканою та беззахисною.  

Чоловік повільно підійшов до Мири та присів біля неї. Простягаючи свою руку до заплаканого обличчя дівчини, Драган помітив, як вона, злякавшись, відсахнулася від нього. Рука чоловіка на мить застигла, а потім він поклав її на коліно дружини.   

- Дівчинко моя. Це я, Драган. Він більше тебе не зачепить. Вже ніколи. Чуєш мене. – Чоловік боявся. Все його тіло було напруженим.

Люди імператора вже встигли винесли тіло Ядера, а Троян лишився стояти позаду.