П'єр Адо - Що таке антична філософія?

Herculan. 1005, col. IV, 10—14), текст, підготовлений М. Джіґанте (Gigante М. Ricerche Filodemee. — Napoli, 1983. — P. 260, n. 35 a; Arrighetti, p. 548.

364

Festugière A.-J. Epicure et ses dieux… — P. 36—70; Diano C. La philosophie du plaisir et la société des amis… — P. 365—371.

365

Сенека, Моральні листи до Луцилія, VII, 11; Diano C. La philosophie du plaisir et la société des amis… — P. 370.

366

Див.: Sudhaus S. Epikur als Beichtvater // Archiv für Religionswissenschaft. — 1911. — 14. — S. 647—648; Schmid W. Contritio und «Ultima linea rerum» in neuen epikureischen Texten // Rheinisches Muséum. — 1957. —100. — S. 301—327; Hadot I. Seneca… — P. 67.

367

Сенека, Моральні листи до Луцилія, XXV, 5.

368

Philodemi Péri Parrhesias / Ed. A. Olivieri. — Leipzig, 1914. — S. 22; Gegante M. Philodème, Sur la liberté de parole // Actes du VIII Congrès de l’Association Guillaume Budé. — Paris, 1969. — P. 196—217.

369

Це тема книги Б. Фішера (Fischer В. The Sculpted Word).

370

Епікур, Лист Менекею, §135; Balaudé, р. 198.

371

Ватиканські сентенції, Balaudé, р. 212.

372

Arrighetti, р. 427 [52]; див. Марк Аврелій, Наодинці з собою. Роздуми, IX, 41

373

Цицерон, Про межі добра і зла, І, 20, 65.

374

Пліній Старший, Природна історія, XXXV, 144, 99; Witt N.W. de. Epicurus… — P. 95—96.

375

Горацій, Послання, І, 4, 13; Філодем, Про смерть, книга IV, 38, 24 (цит. за: Gigante М. Ricerche Filodemee. — Napoli, 1983. — P. 181, 215—216).

376

Hoffman E. Epikur // Dessoir M. Die Geschichte der Philosophie. — Wiesbaden, 1925. — Bd. I. — S. 223.

377

Фрагменти стоїків зібрані Г. фон Арнімом, див.: Arnim H. Von Stoicorum Veterum Fragmenta. — I—IV. — Leipzig, 1905 (перевидання: Stuttgart, Teubner, 1964). Дж. Мансфелд готує нове видання фрагментів. Дуже зручний переклад певного числа текстів стоїків (Сенека, Епіктет і Марк Аврелій та свідчення Діогена Лаертського, Цицерона та Плутарха про стоїцизм) міститься в: Les Stoïciens / Ed. Е. Bréhier, P.-V. Schuhl. — Paris: Gallimard, Bibliothèque de Pléiade, 1964 (надалі цитується як Les Stoïciens).

378

Lynch J.-P. Aristotle’s School… — P. 143; Hadot I. Tradition stoïcienne et idées politiques au temps des Gracques // Revue des etudes latines. — 1971. — T. 48. P. 161—178.

379

Платон, Апологія Сократа, 41 d, див., також, 30 b і 28 е.

380

Епіктет, Підручник, § 1; Бесіди, І, 1, 7; І, 4, 27; І, 22, 9; II, 5, 4.

381

Сенека, Моральні листи до Луцилія, XX, 5.

382

Stoicorum Veterum Fragmenta (надалі цитується як SVF), І, 179.

383

SVF, III, § 68 (Les Stoïciens, р. 97).

384

Цицерон, Про межі добра і зла, III, 4, 16—22; див. блискучий коментар до цього тексту у В. Ґолдшмідта: Goldschmidt V. Le Système stoïcien et l’idée de temps. — Paris, 1977. — P. 125—131; Hadot I. Seneca… — P. 73—75.

385

Марк Аврелій, Наодинці з собою. Роздуми, IV, 27 / Тут і далі — у перекладі Р. Паранька.

386

Rodier G. Etudes de philosophie grecque. — Paris, 1926. — P. 254—255; Goldschmidt V. Le Système stoïcien… — P. 59, n. 7.

387

SVF, II, §413—421.

388

SVF, II, §952; Les Stoïcien, р. 481.

389

Марк Аврелій, Наодинці з собою. Роздуми, VII, 34.

390

Сенека, Моральні листи до Луцилія, CVII, 11.

391

Марк Аврелій, Наодинці з собою. Роздуми, VIII, 35.

392

Епіктет, Підручник, §5; Les Stoïciens, р. 1113.

393

SVF, II, §91 — Секст Емпірик, Проти логіків, II, 397, пер.: Hadot P. La Citadelle intérieure. — Paris, 1992. — P. 124.

394

Цицерон, Про долю, 19, 43; див.: Hadot P. La Citadelle intérieure… — P. 124.

395

Авл-Гелій, Аттичні ночі, XIX, 1, 15—20, пер.: Hadot P. La Citadelle intérieure… — P. 120.

396

Епіктет, Підручник, §8; Les Stoïciens, р. 114

397

Див.: Hadot P. La Citadelle intérieure… — P. 122—123, 180 et suiv.

398

Я запозичую цей переклад у А. Ґ. Кіда, див.: Kidd I.G. Posidonius on Emotions // Problems in Stoicism / Ed. by A.A. Long. — London, 1971. — P. 201. Про властиві дії див.: Hadot І. Seneca… — P. 72—78; Goldschmidt V. Le Système stoïcien… — P. 145—168; Hadot P. La Citadelle intérieure… — P. 204–—206.

399

Див.: Hadot P. La Citadelle intérieure… — P. 220—224.

400

Сенека, Про милосердя, II, 3, 3.

401

С. 176 — секта — група людей, що поділяють одне вчення, філософське, релігійне чи інше. Слово «секта» сьогодні використовується переважно в релігійному дискурсі (де набуло негативних конотацій через протиставлення «сект» «ортодоксії»), хоча ще в Новий час вживалося в історико-філософському значенні. Поняття секти відрізняється від поняття школи тим, що остання характеризується інституційною єдністю. — Прим. перекладача.

402

Марк Аврелій, Наодинці з собою. Роздуми, III, 11; див.: вище, с. 174, прим. 2 [у електронній версії — прим. 397. — Прим. верстальника.].

403

Там само, VI, 13.

404

Див. нижче, с. 271—273 [у електронній версії — підрозділ ПОГЛЯД ЗГОРИ. — Прим. верстальника.].

405

Марк Аврелій, Наодинці з собою. Роздуми, X, 11, 18.

406

Хрісіпп (SVF, t. II, §912) говорить про порозуміння, яке мають мудрі з Долею; Марк Аврелій, Думки, III, 16, 3; VIII, 7.

407