С Осте - Дорослішання Мрійниці, С Осте

Замість вильотів Фота відправив мене в спортзал та їдальню, набирати вагу і повертати форму. За кілька днів Мілла збавила тон ворожості, але її словесна неприязнь нікуди не зникла. Реальні неприємності приносила тільки чотирилапа шкідниця. Хвостатому чуду довго не могли придумати кличку, то ж об’єднали всі запропоновані варіанти. Флінарія Беладонна Мелісса Ноель де Клер бігала за Тараном, виляючи хвостиком. Няфка, як і її покровитель, виявилась з гидким характером: торкатись до себе дозволяла лише обраним, до яких я не належала. Вже й забула, певно, хто її врятував від голодної смерті. Іншого малюка Гаел відправив своїй родині на Даорн, то ж хвостата, мабуть, тяжко переживала розлуку. Це я так себе заспокоювала, щоразу, коли доводилось ліквідовувати пахучі подарунки під своїм столом.

Уникати керівника медблоку виявилось нескладно: графік вильотів і списки груп у відкритому доступі. Збігати замість когось на інший кінець станції в лабораторію чи на склад, влаштувати ранній перекус чи обіднє тренування. Хвала Матері Природі, у рідкісних випадках, коли втекти подалі не виходило, Таран поводився так, ніби мене не існує. Спершу це трохи розчаровувало. Я прокручувала спірні моменти нашого з ним спілкування і не могла зрозуміти його поведінку.

Занадто важлива, щоб дозволив мені знову так ризикувати. Так він сказав? Якась специфічна у нього симпатія. А, може, я знову себе накручую і сприймаю турботу лікаря про пацієнта як щось інше?

— Теа, що нового? Там Рудрайг писав тобі щодо звітності. Вона у нього не сходиться. Подивишся?

— Мирного неба, Брандт. У мене все добре. Сумую за вами трохи, але зараз зайнята, то ж якось самі там.

Насправді звітність була лише приводом. Я чекала не вибачень, які прийшли на другий день мого перебування на Авімі, а демонстрації серйозності намірів. Якщо у Рудрайга почуття тримаються тільки на нічних забавках, то без нього у моєму житті мало що зміниться.

— Ти щось сьогодні геть неуважна, — Маріо в черговий раз повалив мене на татам, перервавши невеселі думки.

Кілька тижнів тому щуп люб’язно продемонстрував курсіанцю, хто хазяїн цієї планети. На щастя, поранення виявилось не надто серйозним, і мій спаринг-партнер обійшовся лише фільтрацією крові. Покидати стіни станції чоловік не поспішав, тому часто складав мені компанію на обідніх або вечірніх тренуваннях.

— Вибач, — вхопилась за простягнуту руку.

Маріо, навіть для курсіанця, надто балакучий. На Геммі його було забагато, а от на Авімі легкі жарти на межі флірту розряджали напружену атмосферу. Репліки про старість і вік, болячки і вагу робили тренування веселішими та пробуджували дух суперництва.

Сіра футболка оверсайз, тренувальні штани. Звичайний одяг, але скільки праці вкладено у рельєф, який він приховує. Про сідниці взагалі мовчу, на них жіноча частина медвідсіку давно пускає слинку.

— Готова? — спитав, киваючи головою в бік татаму.

— Цього разу тобі не перемогти! — відрізала, поправляючи наколінники.

Я стала в бойову стійку запрошуючи його до поєдинку. Ми почали обережно. Маріо дещо розгубив ту енергійність, з якою рухався ще годину тому, але в точності йому немає рівних.

— Непогано, як для медика, — сказав він, оцінивши серію ударів по своєму корпусу.

— Подивимося, що ти скажеш, коли лежатимеш піді мною, — випалила я, перш ніж подумала, як це могло прозвучати для сторонніх.

Курсіанець не прокоментував, зате із наступного захвату легко вивернувся, опинившись у мене за спиною. Його рука міцно обхопила і знерухомила зап’ястя. Спроба вдарити по ребрах легко лише погіршила мою ситуацію – я опинилася на підлозі, притиснута до мату.

— Даремно ти так, — Маріо розсміявся мені у вухо. — Метушишся, Теа.

Двері відчинися і в зал зайшли кілька ЗОХІ. Курсіанець миттєво піднявся та допоміг мені встати.

Бійці зайняли бігові доріжки, хтось почав розминку на татамі, але більшість не поспішаючи розкладали речі, прислухаючись до нашої розмови. Серед них був і Шакс. Його короткий, зневажливий погляд викликав ніяковість, але ми не настільки близькі, щоб одне одному щось пояснювати.

— Бачу, ви вже тут непогано розважаєтеся, — усміхнулася Мілла, вказавши наманікюреним пальчиком у мій бік.

— Тренуємось, — видихнув курсіанець, вітаючись і одночасно витираючи піт рушником.

— Угу, ми помітили, — мріанка склала руки на грудях, демонстративно дивлячись в очі. Мені, — Правда ж? — вона обернулась у пошуках подружки.

— Мілла, — промуркотіла Лі Мей Джоу. — Давай розминайся, бо сама так зараз лежатимеш і стогнатимеш, як тяжко і боляче.

— Якщо мене притискатиме до матів такий чоловік, то залюбки постогну.

Натиск мріанки викликав тільки фодейський сором. Причому, не лише в мене. Маріо натягнуто всміхнувся і поспіхом покинув залу. Пора слідувати його прикладу.