Олекса Кобець - Записки Полоненого, Олекса Кобець
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
Я Матір стеріг, помагав мордувати!
Та годі, та годі насильству служить, —
Рабом в своїй хаті обдуреним жить!
Нехай тепер за біль рабів,
За сором, ганьбу яничара
Нехай на голови катів
Паде страшна, пекельна кара!
(Направляється до брами).
Голос із могили:
Ідуть, ідуть,
Розіб’ють грати, розкують…
2-й салдат:
І я іду — не мордувати,
Іду кайдани розкувати!
(Розбиває прикладом рушниці замки, вбігає в браму, — там чути брязкіт розбиваних кайданів. Спів за сценою голоснішає. Виходять зі співом густі ряди козацтва й народу. На чолі — отаман-козак. Направляється до брами. За кілька хвиль звідси виходить жінка в світлосяйнім убранні. З одного боку її салдат, з другого — отаман. Орел зникає).
Співають:
«Ще не вмерла Україна».
(Завіса падає).
Notes
1
Цурек — цугс-фірер по німецькому — унтер-офіцер, і «цурек» — або-німецькому — назад. Цуреками, глузуючи, дражнили наші полонені ворожих унтерів, що тільки й уміють, мовляв одступати, тікати назад на фронтах
2
Цього вірша совєтська цензура з обох видань цієї книжки з 1931 року викинула. — Автор
3
швабами звуться австрійські німіці, порозкидувані селищами по Угорщині
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Записки Полоненого, Олекса Кобець», після закриття браузера.
