Альма Лібрем - Снігуронька на замовлення, Альма Лібрем

- Ближче до справи, - підігнала Ксюшу я.

- Так я ж йому себе запропонувала!

Хто б сумнівався.

- Сказала йому, що я гарна і… акторка непогана, я ж аніматор! Але він мене не оцінив. Сказав, що йому білявки подобаються. Я пообіцяла перефарбуватись. Сказав, що він по високим. Я хотіла туфлі вдягти на підборах. А він сказав, що йому треба дівчина з мозком, а його за місць не відростиш, і я зрозуміла, що цей сексуальний мачомен точно не для мене. Не запав з першого погляду, то й не треба час витрачати. Ну, ти зрозуміла.

Так, тільки від цього розуміння мені не стало легше.

- Так от, він сказав, що хоче запропонувати це тобі. Ну ти йому, мовляв, сподобалась. І на фірмі вже два роки. Звіти у вас, звичайно, слабенькі, та й керівництво часто змінюється, але відділ наче живий. А я сказала, що ти думаєш, що він тебе звільнити хоче, тому що в нього там блондинистий конвеєр, а він сказав, що ти непогана співробітниця, якщо за два роки не вилетіла з роботи. Ну от…

Ксюша запнулась.

- Води можна?

- Розповіси – дам воду, - безапеляційно заявила я, не даючи їй замовкнути ні на мить.

Не вистачало лише, щоб вона мене обманула, втекла і не закінчила розповідь.

- Інквізиторша! – звинуватила мене Ксюша. – Ну добре, добре.. .Так от, я йому сказала, що ти на таке не погодишся. Ти ж в нас дуже порядна, обман – то гріх… Він спочатку, правда, думав, що ти віруюча, але я його переконала. І тоді він вирішив, що тебе треба вговорити. От чомусь вирішив, що ти маєш бути його нареченою. Ти – і тільки! Ну, стукнуло багатію в голову…

Я слухала всю цю розмову з замиранням серця, відчуваючи, що ось-ось дізнаюсь подробиці, від яких взагалі захочеться впасти.

- Ми думали, думали, а потім я сказала – а що, якщо вона щось порушить і повинна буде таким чином загладити провину? Я-то знаю, що тобі важлива ця робота. Що ти чіпляєшся за неї. Зарплата гарна і таке інше. І тоді він це все придумав. Що ти зіграєш Снігуроньку, а він буде серед гостей на корпоративі, звинуватить тебе в тому, що ти працюєш ще десь. І ти не відмовиш. Так що я навіть не хвилювалсь, що він тебе кудись повіз, - Ксюша задоволено посміхнулась. – Ще й грошей дав. Правда, взяв з мене слово, що я нічого тобі не скажу. Так що т-с-с! – вона притиснула палець до губ. – Ні слова! Ти не в курсі, я взагалі тобі ні-ні!

Але мене зараз мало хвилювати Ксюшині секрети.

- Так це означає, - прошепотіла я, - що все було підлаштовано з самого початку? І твоє запізнення, і те, що він серед гостей був, і плаття те коротке дурне?

- Ну так! – кивнула Ксюша, явно не страждаючи через те, що підставила подругу. Я взагалі сумнівалась, що Ксюша вміла страждати.

Сама вона виглядала дуже задоволеною і не збиралась розкаюватись. Мені навіть здалось, що Ксюша вважала себе якимось купідоном.

- Ти хоч розумієш, - прошепотіла я, - як ти мене підставила?

- Ну чому одразу підставила? – здивувалась дівчина. – Ти провела чудовий вікенд з гарним мужиком. Він купив тобі купу всього. В чому проблема-то?

Дійсно, в чому проблема! Мене просто підставили, змусили півтора тижня прикидатись нареченою Данила, влаштувати цирк перед його батьками, а так-то нічого такого, нічого особливого не сталось. А Ксюша взагалі свята, німб треба тільки трохи натерти, і сяятиме на весь дім.

Мені зараз дійсно хотілось щось натерти, і це не німб. А ось схопити Ксюшу за волосся і посмикати…

Але цю думку я одразу відігнала. Замість того, відчуваючи себе випитою просто до дна, позбавленою всяких сил, і фізичних, обманутою, окрученою,  а найголовніше, втягнуту в чужу гру без власного відома, я рушила в свою кімнату.

- Туфлі! – пискнула Ксюша, намагаючись привабити мою увагу, і я просто відкинула їх в сторону. – Олю, слухай, а що хоч за фірма?

Вона, здається, тільки зараз помітила, що туфлі теж нові, модні та дорогі. Цей факт, здавалось, здивував її – можна подумати, я ніколи нове не вдягала! Правда виглядало нове, як і старе, було сіре…

Насправді, я була навіть трохи вдячна Ксюші. Я нарешті вибралась із образу сірої миші, позбулась комплексів, що не давали мені жити, відчула себе красивою та бажаною.

Але, тим не менш, не могла позбутись від відчуття, що мене купили. На базарі, по стоковій ціні.

Замовили.

Ну а що?

Снігуронька на замовлення, хіба то не про мене?

Я сіла на ліжко, навіть не роздягаючись, і закрила очі, намагаючись якось налаштуватись, заспокоїтись та обдумати все те, що трапилось зі мною. Не варто було і сумніватись в тому, що попереду як мінімум дві безсонні ночі, перш ніж я знов побачу Котовського, поговорю з ним віч на віч і попрошу внести ясність в ситуацію.

Чи стане мені легше?

Я чомусь в тому дуже сумнівалась.

Але гірке розчарування, напевне, більше стосувалось Ксюші, а не Котовського. Він мене, звісно, обманув, обвів навколо пальця, але хоч не продав за гроші. Подруга! Сусідка! Та мені прибити цю сусідку на місці треба!

- Ну Олю, - не вгавала тим часом Ксюша, - ну чого дутись? Слухай, ти взагалі маєш бути мені вдячна, - вона заглянула в кімнату і сердито подивилась на мене. – Якби не я, ти б досі була самотня і нудна, як бліда поганка. А тут… З таким крутим чоловіком час провела! Він тобі стільки всього гарного подарував! Ну чого крутити носом? Будь-яка інша на твоєму місці вже б до стелі від раздощів стрибала. От я скажу, що тобі не злитись на нього треба, а піти та радісно розцілувати!