Макс Дикий - Я знайду тебе, Макс Дикий

— Я розберусь, хто був винний в цій ситуації, обіцяю, — відповідає Маша. — І той, хто це зробив, буде мати великі проблеми. Я все дізнаюсь у Марини, буду тримати це на контролі. На жаль, в поліції все ще працює багато мужланів, які не надто розуміються на подібних справах. 

— Дякуємо, — каже Аліна. — Дуже хочеться вірити, що більше такого не трапиться…

Маша киває, а потім її звуть інші детективи, вона вибачається і йде до них.

— Ну що ж, справу можна вважати розкритою, — говорю я, продовжуючи обіймати Аліну. — Як ти?

— Добре, вже минув цей перший шок, тож можна сказати, що почуваюся нормально.

— Я дуже злякався за тебе, Аліно, — я зітхаю. — Пробач, що наразив тебе на таку небезпеку. Більше такого не повториться. Може, нам треба закрити агенцію і зайнятись чимось більш безпечним…

— Я думаю, нам потрібно продовжувати працювати, — серйозно каже вона. — Адже стільком людям потрібна допомога, і часто поліція вважає їхні проблеми несерйозними, тож вони просто не мають до кого звернутися…

— Певно, ти маєш рацію, — я киваю. — Але надалі ми маємо бути обережнішими, — я проводжу долонею по її щоці. — Я хочу, щоб ти була в безпеці, я кохаю тебе…

***

— Максиме, Аліно, там прийшов клієнт без запису! — швидко тараторить Оля, наша нова секретарка. — Каже, що його дружина йому зраджує!

— О, ну це класика, — усміхаюсь я. — Що ж, запускай його хвилин за десять, у нас якраз є година часу до наступного клієнта за записом, так, Аліно?

 — Так, думаю, встигнемо, — усміхається вона. 

Секретарка йде, а я підходжу до Аліни і нахиляюсь до її вуха:

— Мені так подобається бачити тебе детективом, а не помічницею, щось в цьому є…

 — Сподіваюся, з мене вийшов непоганий детектив, — відповідає вона. — Хоча до тебе, звісно, мені далеко, ти ж у нас справжній профі…

— Ми почали цим займатись практично одночасно, тож ти вже теж профі, Аліно, — не погоджуюсь я. — До речі, сьогодні ввечері ми підемо в ресторан, у мене до тебе серйозна розмова.

— Хм, цікаво, яка саме, — вона лукаво поглядає на мене. 

— Ну ти ж вже детектив, здогадайся, — я усміхаюсь. — Маю ж я хоч щось зробити як треба. 

— Ти поклав руку на кишеню, мабуть, у тебе щось там заховане, — припускає вона. 

— Щось маленьке і в коробочці, але дам ввечері, не псуй мені романтику, — я сміюсь. — Точніше, собі. Я ж хочу, щоб все було красиво, щоб ти запамʼятала цей день. Хоча… До біса очікування, — я дістаю коробочку і стаю перед нею на одне коліно, після чого розкриваю її. — Аліно, я тебе кохаю, виходь за мене. 

— Так, конспіратор з тебе не дуже, — вона радісно дивиться на мене. — Звичайно, я згодна. Чи за правилами треба напустити туману і сказати, що можливо, але я ще маю подумати? 

— Давай я вдягну тобі каблучку на палець і ми пропустимо той етап з "подумати"? — я беру її за руку і зазираю в очі. — А в ресторан підемо святкувати заручини, як тобі ідея?

 — Мені подобається така ідея…

 Я усміхаюсь і вдягаю їй на палець каблучку, тягнусь до її губ, але в цей момент в двері знов стукають.

— Олю, — гаркаю я. — Ми вийдемо за пару хвилин!

— Добре, — пищить секретарка і йде від дверей.

— Так, на чому ми там зупинились… — я знов дивлюсь на Аліну. — А, точно, я кохаю тебе, — я усміхаюсь і подаюсь вперед, цілуючи її в губи.

 — Я теж кохаю тебе, — відповідає вона. — І дуже рада, що знайшла тоді саме тебе…

***

Історія Макса та Аліни підійшла до кінця, але я продовжую писати. І  хочу запросити вас до своєїї новинки "Я візьму тебе"

Це історія колишнього поліцейського, який хоче помститися за смерть своєї сестри, та багатої дівчини, охоронцем якої він стає. Кожен із них прагне використати іншого в своїх цілях, але несподівано в гру вступає кохання...

Анотація до книги "Я візьму тебе"

Ден: "Моя сестра зникла безвісти після того, як влаштувалась на роботу в один із клубів місцевого олігарха. Мої колеги поліцейські забили на цю справу, тож мені доводиться брати все в свої руки. Я влаштовуюсь до цього олігарха простим охоронцем в надії знайти на нього компромат і взяти його на гарячому, а замість того поневолі закохуюсь в його сестру, яку необачно врятував..."

Евеліна: "Мій брат - власник престижних розважальних закладів, і я хотіла б теж займатися бізнесом. Але мене вважають дурненькою блондинкою, яка ні на що не здатна. Брат приставляє до мене охоронця, до якого я спершу ставлюся зневажливо. Але з часом мої почуття до Дена стають зовсім іншими. Та, здається, він приховує щось від мене..."

ЦИТАТА

Вже два тижні як я почав працювати на цього покидька, але все ще не можу до цього звикнути. 

Прокурений клуб, пʼяні дівки, клієнти-мажори… Не хочеться думати, скільки дівчат потрапило в халепу через працю тут. 

Я бачу, як на барі двоє чіпляються до якоїсь дівчини. Ну, судячи з її дорогого одягу, вона точно не одна з тих дівчат, що тут працюють, але мені все одно не можна втручатись, поки не дасть команду старший охоронець. Я тут на випробувальному терміні, не можна, щоб мене звільнили, інакше я ніколи не докопаюсь до правди і не дізнаюсь, що сталось з моєю сестрою. Я обіцяв собі, що візьму цього гада, і він ще пошкодує про все, що трапилось, тому треба бути обережним.