Урсула К. Ле Гуїн - Сказання Земномор'я

землеробство, скотарство, рибальство, торгівля, а також практично всі ті мистецтва і ремесла, які властиві доіндустріальному суспільству. Населення тут залишається стабільним і рівня перенаселеності не досягало ніколи, бо люди розуміють, що життєвий простір на островах обмежений. Справжнього голоду тут теж не знають, та й бідність вкрай рідко буває дійсно страхітливою.

Маленькими островами або окремими селами зазвичай керують більш-менш демократичні Ради або Збори, очолювані виборною особою; причому це може бути як чоловік, так і жінка. Ця ж особа представляє інтереси того чи іншого острова або селища і в разі важливих торговельних угод. Що стосується Дальніх Меж, то там найчастіше не знають іншої форми правління, крім всенародних (острівних, міських чи сільських) Зборів. На островах Внутрішнього моря, правда, досить рано встановилася влада певної правлячої касти, і здебільшого великими островами і містами досі керують, принаймні номінально, знатні лорди, які передають пост правителя дітям, а в цілому Архіпелагом з давніх пір правлять королі. У столицях і великих містах, однак, управління найчастіше здійснюється майже виключно Радою городян, а також купецькими і ремісничими гільдіями. Це воістину великі гільдії, оскільки мережа їх покриває всі Внутрішні Землі, і жодна з них практично не підкоряється ніяким правителям, крім короля Земномор'я. Королівська столиця — порт Хавнор.

Форми допустимих громадських свобод, а також форми васальної (на деяких островах рабської) залежності відображають визнану суспільством Земномор'я досить ефективну форму влади, якою володіють кілька десятків людей, але далеко не весь народ, і так чи інакше впливають на всі соціальні інститути, а тому, хоча повсякденне життя народів Архіпелагу і здається майже таким, яким воно було в доіндустріальну епоху, воно має все-таки і свої неповторні характерні особливості. Одна з них, наприклад, це відсутність якої б то не було релігії, яка була би зведена в ранг соціального інституту. А ось різні забобони і традиції поширені тут настільки ж широко, як і всюди. Однак у ардичних народів ніколи не існувало богів, будь-яких культів і взагалі формального шанування чого б то не було. Ритуальні дійства здійснюються тільки в зв'язку з традиційними жертвопринесеннями на тих островах, де здавна поклоняються Давнім Силам Землі; або ще під час великих свят, що відзначаються повсюдно, — наприклад, свята Весняного Рівнодення або свята Довгого Танцю; полягають ці дійства в основному у виконанні або переказі популярних епічних пісень і легенд, а також часом у виставах, що влаштовуються магами і чарівниками.

Мешканці всіх островів Архіпелагу і Меж говорять ардичною мовою і мають подібну культурою з невеликими місцевими варіаціями. Навіть невеликий народ з далекої південно-західної Межі, який все своє життя проводить на великих плотах, зберігає старовинну традицію великих щорічних свят; втім, культура цього народу все ж значно відрізняється від культури Архіпелагу, оскільки люди, що живуть на плотах, не займаються ні сільським господарством, ні торгівлею, практично не мають зв'язків з мешканцями островів і майже нічого не знають про їхнє життя.

Велика частина жителів Земномор'я — люди смагляві, з мідно- або навіть темно-коричневою шкірою; у них пряме чорне волосся і темні очі. Переважний тип людей такий: невеликого зросту, досить крихкий кістяк, але мускулатура добре розвинена, тіло і кінцівки пропорційні. В цілому це люди досить стрункі і красиві. Жителі Східної і Південної Меж трохи вищі ростом, ширші в плечах і більш темношкірі. У багатьох жителів півдня шкіра справді темно-коричнева. У чоловіків з островів Архіпелагу рослинність на обличчі зазвичай вельми незначна або ж її немає зовсім.

У жителів північних островів Осск, Рогм і Борт світліший колір шкіри; серед них також часто зустрічаються русяві або навіть зовсім блондини зі світлими очима; і тамтешні чоловіки набагато частіше, ніж на інших островах, мають густі бороди. Мова і культура мешканців північних островів Архіпелагу, мабуть, ближча до каргадської мови та культури, ніж до ардичної. Можливо, їх далекими предками і були стародавні карги, які, заселивши чотири великих східних острова, направили свої судна на захід і на північний захід; трапилося це приблизно дві тисячі років тому. На чотирьох найбільших каргадських островах, розташованих на північний схід від основного Архіпелагу, світлий колір шкіри є переважаючим — іноді вони виглядають майже як альбіноси — а колір волосся варіюється від темного до майже абсолютно білого; очі теж бувають і дуже темними, і дуже світлими — блакитними або зеленими.

Втім, випадків змішання цих двох основних типів мешканців Земномор'я за весь період історії було, мабуть, не так вже й багато, якщо знову ж таки не вважати острів Осск і сусідні з ним острови. Але острови Північного Межі — територія взагалі досить ізольована і вельми слабо населена. З іншого боку, відомо, що Карги завжди цуралися жителів Архіпелагу і ворогували з ними — у всякому разі протягом двох або трьох останніх тисячоліть.

Клімат на чотирьох головних каргадських островах дуже посушливий, але землі родючі і при правильному поливі дають непогані врожаї. Суспільство Карго є вельми замкнутим, самодостатнім і завжди відчувало вкрай малий вплив, та й то скоріше негативний, з боку куди більш численних сусідів з південних і західних островів.

Вроджені магічні здібності у карго виявляються вкрай рідко. Можливо, це пов'язано з тим, що магію тут завжди відкидали і всякий її прояв активно придушувався як правителями, так і простими людьми. Так що в каргадському суспільстві магія не відіграє значної ролі — за винятком тих випадків, коли вона сприймається як безпосереднє зло, якого потрібно остерігатися. Ця нездатність або небажання займатися магією ставить каргадців в менш вигідне становище порівняно з жителями Архіпелагу майже в будь-якій життєвій ситуації; цим же, можливо, пояснюється і те, чому карго воліють звичайній торгівлі та іншим формам взаємообміну піратські нальоти на найбільш близькі до них острова Південної Межі і Гонтійського моря.

Дракони

Героїчний епос, пісні і легенди вказують на те, що дракони в Земномор'ї існували задовго до появи там всіх інших живих істот. У старовинних ардичних «кеннінгах», або приказках, часто вживаються такі евфемізми слова «дракон», як Першородний, Найстаріший, Старший. (Між іншим, слово «первісток», яке на острові ОССК звучить як «акхад», а на каргадських островах як «Гадда», є похідним від слова «хаатх», що на мові Творення значить «дракон».)

Розрізнені казки і легенди з Гонта і з Меж, уривки священної історії каргадських земель і таємничої чаклунської премудрості острова Пальн, на які довгий час не бажали звертати уваги Мудреці Рока, — все це містить численні натяки на те, що колись дракони і люди були єдиним народом, але поступово цей древній народ