Vladyslav Derda - Людина у човні, Vladyslav Derda

- Ми обов'язково до неї поїдемо. Чим швидше тим краще! - Матіас світився від щастя.

- Поїдемо, Звісно що обов'язково поїдемо! - всміхнувся Грін.

- Хто вона? Як вона? Де вона?

- Спершу я маю тобі дещо розповісти, таку собі коротеньку історію. Знаю ти хочеш запитати навіщо мені ця історія? Але вона потрібна, інакше ти не зрозумієш те про що я розповім тобі далі!

- Гаразд! - матязь похитнув своєю головою знак згоди.

- У моєї дружини Харпер був чоловік до мене, він був військовим і він загинув на війні, це сталося до того, як я одружився з нею. Його звали Ервін, у Ервіна і Харпер був син, він народився у них під час війни і вони дали йому ім'я - Карстен. Малим немовлям, Карстена викрали в Харпер, коли вона лежала з ним у лікарні, і з того моменту воно не змогла його віднайти. В якийсь момент вона змирилася з тим, що він загинув, Ну бо що вона ще могла думати, такого немовля не було в жодному дитячому будинку ніде як би вона його не шукала! - Біллі дивився на Матіаса, як на скарб котрий нарешті був знайдений.

- Це надзвичайно сумна і жахлива історія, я щиро співчуваю їй і вам, але я не розумію до чого ти розповідаєш її мені саме зараз? Яким чином це має відношення до моїх батьків і мене?

- Ох Матіасе, ти і є тим дитям, ти і є Карстен, син Ервіна і Харпер! - нарешті видав із себе правду Грін.

Матіас звісно нічого не зрозумів, він взагалі нічого не розумім. Якби ж то хоч хтось міг йому пояснити, про що говорить Біллі Грін. 

- Я ж Матіас. Їхнього сина звали Карстен, до чого тут я?

- Та того, що вони були твоїми батьками, ти і є Карстен, просто після того, як тебе викрали невідомі, твоє ім'я і прізвище змінили, з Карстен Маркграф на Матіас Колінз. Ти Матіасе не Матіас, а Карстен таким було твоє ім'я при народженні, таке ім'я дали тобі твої батьки!

- Твоя дружина Харпер, є моєю мамою? Я правильно все зрозумів? - пересвідчився він перепитавши знову.

- Так ти все правильно зрозумів, моя дружина Харпер є твоєю рідною мамою, а ти є її рідним сином, якого тридцять років тому безсовісно і підступно вкрали у неї!

Матіас завмер. - Мама? Місіс Харпер? Вона ж була поруч, так близько. Та хто б міг таке збагнути?

- Таке і в книгах рідко коли зустрінеш, не те щоб в житті! - додав Біллі.

- Це ж не жарт? 

- Та які тут можуть бути жарти Матіасе? Немає жодних жартів, лише правда яку ти так хотів дізнатися, Ось вона неочікувана дивовижно але правда. Тож я лише можу тебе привітати що в тебе є живі батьки! - усміхнувся пресвітер.

- Але ж місіс Харпер має твоє прізвище - Грін!

- Ну звісно, що Грін. Харпер до того, як отримала моє прізвище Грін була Харпер Маркграф! 

- А чому мене викрали? Хто це зробив? 

- Тебе викрали від харперу Коли ти був зовсім немовлям, батьків позбули тебе А тебе позбули батьків назавжди. Вас розлучили. Я не знаю, ніхто не знає, багато чого ще доведеться дізнатися, але однозначно твій дядько має знати трохи більше ніж ми! - пояснив Біллі.

- Та хто ж міг це зробив? Кому це було потрібно, викрадати дитину від її батьків? - Матіас запалився гнівом, його життя і життя батьків було зруйноване чиїмось беззаконним вчинком. Але хіба ж то він і його мама з татом одні лише жертви безглуздих, беззаконних і безбожних вчинків? Скільки їх таких людей, батьків і дітей, які постраждали і страждають від чиєгось бездушного бажання пограти у людські долі.

- Можливо я можу вам допомогти! - озвався тихим, але стурбованим тоном ветеран, що увесь час чув їїній діалог. Вільям остаточно наважився втрутитися в їхню розмову, адже невимушено став її свідком, і він не втручався б, якби дечого не знав.

- Було б дуже добре! - усміхнувся Біллі.

В будинок увійшов Майкл. 

- Товариство ми будемо їхати чи ні? 

- Майкле сідай, або краще завари чаю, у нас тут дуже важлива розмова! - пояснив Матіас.

- Після неї ми поїдемо? 

- Давай спочатку все обговоримо, а потім побачимо, що буде!

- Ну гаразд, як знаєте! - він пішов на кухню і поставив чайник.

- Я уважно слухаю ветеране! - Матіас знову присів біля Вільяма.

- Вибачте мене будь ласка наперед, що втручаюся у вашу розмову, але я почув у ній доволі знайомі прізвища. Вірніше одне найголовніше!

- Яке саме Вільяме? - запитав Біллі.

- Маркграф! - відповів той.

- Так, цк прізвище моєї дружини до того, як вона стала носити моє прізвище - Грін!

- А її чоловіком був Ервін Маркграф! - ветеран не питав він стверджував.

- Саме так і було. Чекай, ти мабуть його знав, якщо воно тобі знайоме? - випередив його Біллі.

- Усе вірно я його знав. А хто не знав Маркграфа? Його всі знали, а мені до того ж пощастило знати його особисто. Я був у його бригаді і пліч-о-пліч воював разом із ним! - з гідністю і шаною говорив Вільям.

- Що? - Матіас захвилювався.

- Так синку, отак от воно в житті буває. Знаходиш безхатька, що колись воював разом із твоїм батьком про існування якого ти ніколи нічого не знав! - усміхнувся він. - І якщо я можу можливо хоч чимось тобі допомогти, я допоможу, розповім тобі усе, що тільки знаю!