Дейв Еггерс - Сфера

Коментар набрав дев’яносто вісім тисяч двісті один веселий смайлик і дещо менше сумних: вісімдесят тисяч сто дев’яносто вісім. Але загалом, гортаючи повідомлення, Мей бачила, що, коли людей запитували про їхні почуття, переважали любов і розуміння, а також бажання дати минулому спокій.

Стежила за реакцією і поглядала на годинник, пам’ятаючи, що залишається година до презентації, її першої презентації у Великій залі «Просвітництва». Почувалася впевнено, бо ця справа Енні додавала їй хоробрості, і Мей знала — в неї за спиною легіони. Вона також знала, що успіх презентації визначено технологією і співтовариством «Сфери». Вона готувалася, поглядала на браслет, очікуючи на Енні. Вже мала би бути якась реакція, безперечно ж, слова вдячності, бо Енні, поза сумнівом, тепер буквально затоплена, похована під лавиною доброзичливості.

Але нічогісінько.

Надіслала Енні цілу низку «цвірків», проте жодної відповіді. Перевірила, де зараз Енні, і знайшла її пульсуючу червону цятку в офісі. Сяйнула думка навідатися до неї, але передумала. Їй самій треба зосередитися, і буде ліпше, якщо Енні все це обміркує на самоті. Безперечно, під вечір вона зуміє ввібрати і синтезувати тепло небайдужих до неї мільйонів і буде готова подякувати Мей, сказати, що тепер із новою перспективою вона зможе поставити злочини родичів у відповідний контекст, а сама рухатиметься далі у впорядковане майбутнє, а не назад у хаос невиліковного минулого.

— Сьогодні ти зробила дуже відважний вчинок, — сказав Бейлі. — Відважний і правильний.

Стояли вони за лаштунками Великої зали. Мей була в чорній спідниці та червоній шовковій блузці — геть новісіньких. Навколо неї крутився стиліст, накладав на ніс та чоло пудру, мастив вазеліном губи. За кілька хвилин почнеться її перша велика презентація.

— У таких випадках передусім я волію дізнатися, чому тобі взагалі захотілося щось приховати, — мовив він. — Але твоя чесніть була справжня, і я знаю, що від мене ти вже отримала урок. Дуже радий, Мей, що ти з нами.

— Дякую, Імоне.

— Готова?

— Думаю, так.

— То зроби, щоб ми тобою пишалися.

І Мей, впевнена у своєму успіху, ступила на сцену під єдиний яскравий прожектор. Не встигла дійти до кафедри з оргскла, як пролунала несподівана оглушлива овація, мало не збивши її з ніг. Стала у призначеному місці на кафедрі, але оплески гриміли ще гучніше. Глядачі почали вставати, спочатку перші ряди, а далі решта. З великими труднощами Мей удалося втихомирити присутніх і заговорити.

— Привіт усім. Я Мей Голланд, — сказала вона, і знову всі заплескали. Мей не втрималася від сміху, і коли засміялася, зал аж загудів. Відчувалася любов — справжня і безмежна. Відкритість — понад усе, подумала вона. А правда — сама собі нагорода. Гарна б вийшла плитка, подумала вона, й уявила вирізаний лазером напис на камені. Все це занадто добре, подумала вона, занадто добре. Дивилася на сфероїдів, дозволивши їм аплодувати, а сама відчувала, як у ній підноситься якась нова сила. Подарована сила, і тому збільшена у багато разів. Мей віддала їм геть усе, подарувала абсолютну правду, повну прозорість, а вони зі свого боку віддячували їй довірою і нестримною любов’ю.

— Добре, дуже добре, — сказала вона нарешті, піднісши руки, закликаючи всіх сісти. — Сьогодні ми продемонструємо вам інструмент абсолютного пошуку. Ви чули про «Душевний Пошук», можливо, з чуток, і от сьогодні ми його випробуємо на очах у всієї аудиторії «Сфери», у нас і в усьому світі. Ви готові?

Натовп захоплено заревів.

— Усе, що ви побачите, — непідготовлене і невідрепетируване. Навіть я не знаю, кого сьогодні шукатимемо. Його чи її буде обрано випадково з усесвітньої бази злочинців-утікачів.

На екрані завертілася велетенська цифрова куля.

— Як ви знаєте, у «Сфері» ми робимо дуже багато, щоб використовувати соціальні медіа для створення безпечнішого та розумнішого світу. І цього досягаємо безліччю способів. Наприклад, наша програма «Збройовий Сенсор» уже запрацювала і виявляє будь-яку зброю у будь-якій будівлі — відразу вмикається сигнал тривоги для всіх мешканців і місцевої поліції. Впродовж п’яти тижнів у двох районах Клівленда відбувалося бета-тестування, і кількість злочинів із застосуванням зброї упала на п’ятдесят сім відсотків. Досить непогано, так?

Мей чекала, поки ущухнуть оплески, почувалася дуже затишно, бо знала, те, що зараз презентуватиме, змінить світ негайно і назавжди.

— Поки що дуже добре, — почула голос у вусі. Це Стентон. Давав знати, що сьогодні він буде її Додатковим Управлінням. «ДушоПошук» тепер його цікавив чи не найбільше, тому схотів прийти на акцію й особисто керувати презентацією програми.

Мей глибоко зітхнула.

— Однією з найдивніших граней сучасного світу є те, як злочинці-втікачі можуть переховуватися у ньому попри взаємозв’язок геть усіх служб. Десять років шукали Осаму бін Ладена. Д. Б. Купер [36], горезвісний грабіжник, який зістрибнув із літака з валізою грошей, переховується вже не одне десятиріччя. Цьому треба покласти край. І, думаю, ми це зробимо негайно.

За її спиною на екрані з’явилася постать. Людська фігура, від пояса і вище, на тлі шкали зросту в поліційному досьє.

— За лічені секунди комп’ютер навмання вибере злочинця, який уникнув правосуддя. Ніхто не знає, кого саме. І якщо ця людини становить загрозу для земного співтовариства, ми запевняємо: хоч би хто це був, «ДушоПошук» віднайде його за двадцять хвилини. Готові?

Залою прокотився гул, пролунали поодинокі оплески.

— Гаразд, — сказала Мей. — Вибираємо утікача.

Піксель за пікселем силует перетворювався на конкретну людину; коли програма закінчила, проступили риси обличчя, і приголомшена Мей побачила, що це жінка. Суворе лице мружилося у поліційний об’єктив. Щось у ньому — маленькі очі, прямий рот — наводило на думку про світлини Дороті Ланж [37] — оті обсмалені сонцем обличчя з району пилових бур. А потім під знімком з’явилися профільні дані, і Мей побачила, що жінка — британка і цілком жива-здорова. Мей швидко прочитала інформацію з екрана і звернула увагу глядачів на суттєві моменти.

— Отже, це Фіона Гайбридж. Сорок чотири роки. Народилася у Манчестері, Англія. 2002 року її визнали винною у потрійному вбивстві. Замкнула трьох дітей у коморі і поїхала на місяць до Іспанії. Всі померли з голоду. Всім ще не виповнилося й п’яти років. Термін покарання відбувала в англійській в’язниці, але втекла звідти, заручившись підтримкою конвойного, якого вона, очевидно, спокусила. Минуло десять років, відколи цю жінку бачили, і поліція вже майже втратила надію її розшукати. Але, думаю, ми зможемо, бо маємо необхідні інструменти та користувачів «Сфери».

— Гаразд, — сказав їй у вухо Стентон. — Зосередьмося тепер на Великій Британії.

— Як ви знаєте, вчора ми повідомили всі три мільярди наших користувачів, що сьогодні зробимо оголошення, яке змінить світ. Тому ці люди дивляться нашу трансляцію наживо. — Мей обернулася до екрана і побачила на лічильнику цифру «1 109 001 887». — Гаразд, нас бачить понад мільярд людей. А тепер подивімося, скільки