Маріанна Аріна - Шалена жінка та бос-недоумок, Маріанна Аріна

***

Кейт неспішно потягувала чай і переглядала новини бізнесу, коли грюкнули вхідні двері. І якось надто голосно грюкнула. Виглянувши до холу, вона завмерла від подиву.

Сердитий і суворий Чейз повернувся додому не один. Він міцно тримав за руку вище ліктя, дуже знервовану… Лексі.

–  Що відбувається? –  Кейт навіть не намагалася приховати здивування.

–  Лексі, не сіпайся, буде гірше. –  рикнув Чейз несподіваній гості.

–  Це тобі буде гірше, якщо ти негайно не відпустиш мене. –  Змією зашипіла на нього Лексі.

Чейз примружив очі і красномовно підняв одну брову.

–  Ти в цьому точно впевнена? –  спитав він це таким тоном, що навіть у Кейт мурашки по спині пробігли. –  Кошеня, – продовжив він уже зовсім іншим голосом, поглянувши на неї. –  підійди, будь ласка, сюди.

Бачити і спілкуватися з цією Лексі не хотілося зовсім. Єдине бажання, яке зараз виникало у Кейт – це заліпити їй ляпас і виштовхати з їхнього будинку. Але Чейз попросив, отже, доведеться потерпіти.

–  Лексі я хочу, щоб ти зараз розповіла правду. Або...

–  Що «або»? – голос Лексі зривався на істерику.

Кейт не без задоволення відзначила, що цього разу вона зовсім не виглядала такою статною і доглянутою. Лише розлюченим стервом. Статусність як вітром здуло.

– Або я зроблю так, що в цьому місті жодна поважна людина не матиме із тобою справу. Ні як партнер, ні як кредитор. І зроблю так, щоб тобі було нестерпно перебувати тут.

Лексі різко зблідла. Погрози Чейза не були для неї порожнім звуком. Знала, що виконає їх.

–  Тобі не здається, що це занадто? Я нічого такого не зробила. –  Голос Лексі раптом з вереску перейшов на майже шепіт.

–  Ні, не занадто!! –  гаркнув Чейз. І від цього смикнулися обидві. Кейт теж. –  Ти посміла зробити боляче моїй коханій жінці. Жінці, котра носить мою дитину. Ти зазіхнула на мою сім'ю!

–  Вона тобі не сім'я! –  Лексі знову перейшла на вереск, і Кейт скривилася від цього «ультразвуку».

Чейз голосно загарчав.

–  Це ти мені розповідатимеш, хто мені сім'я, а хто ні?! Ти в цьому певна?

Кейт хотіла вже зупинити це «приємне» спілкування. Але тут Чейз додав, вже напрочуд спокійним голосом.

–  Знаєш що Лексі. Ти можеш забиратися до біса. Але я тебе попереджаю. Якщо ти ще раз посмієш хоча б просто засмутити Кейт – твоє життя почне розвалюватися, як картковий будиночок. Тому що багато чого в твоєму житті було створено завдяки моєму гарному ставленню до тебе. Геть звідси.

– Чейз, ні… –  губи Лексі затремтіли.

–  Забирайся з мого будинку! – голосно гаркнув Чейз. –  І постарайся зробити так, щоб ми навіть ніде не перетиналися.

Він повернувся до Кейт.

–  Вибач, кошеня, це мабуть була погана ідея. Я не хотів, щоб ти нервувала. Йдемо до нашої спальні. –  І ігноруючи ще надалі Лексі, потягнув Кейт за собою.

–  Чейз, почекай. – кинулася за ними Лексі. Вона виглядала напрочуд переляканою. –  Кейт, вибач. Я все вигадала. Поміж нами нічого нема і вже давно. Я просто позаздрила тобі. Чейз, будь ласка…

Кейт зупинилася, подивилася на Чейза, потім на Лексі.

–  Для мене твої слова не мають жодного значення. Важливо тільки те, що я вірю Чейзу. –  Кейт подивилася в очі свого чоловіку. – Решта для мене абсолютно неважливо. – остання фраза була адресована саме Чейзу.

Він це зрозумів і посміхнувся. Поцілував долоню Кейт. Обійняв за плече і потягнув далі за собою.

–  Зачини за собою двері, Лексі. – кинув він не обертаючись.