Анна Ліє Кейн - Крок за горизонт, Анна Ліє Кейн

48. Олівія

– Що? - обурився мій друг. - Чого в льох одразу?

- У тебе якийсь фетиш? - у мене навіть вистачило сил іронічно підняти брову. Майкл глузливо пирхнув, а от Варді, напевно, сенс цього слова не вловив. Він раптом недобре примружився. Друг встиг лише охнути, а потім його тіло ніби одеревіло, повільно і неповоротко він рушив до дірки в підлозі і спустився в неї. Варді підійшов, закрив кришку і засунув клямку, а потім ще й прикрив отвір залишком якогось килима. Знизу почулися придушені крики та обіцянки страшної розправи. Маг клацнув пальцями і внизу стало тихо.

- Він втратив голос на кілька годин, не турбуйся. Він посидить тут, щоб гарантувати моїм людям безпечний відхід, - пояснив для мене Варді, обтрушуючи руки. Я розсудила, що зараз крім нудьги і комах Майклу нічого не загрожує і трохи заспокоїлася. Незабаром я за ним повернуся.

- А ти не хочеш піти на службу королю? - спитала обережно, намагаючись підвестися на ноги. Доводилося притримуватися одночасно за лавку та стіну. Варді спостерігав, але на допомогу не поспішав.

- Що за маячня?

- Просто пропозиція, - я подивилася на нього відкрито, без страху та докору. - Ти дуже сильний маг. Тим більше коли ми знайдемо спосіб відновити ядра, потреба в такій організації, як ваша, відпаде. Тобі потрібна буде нормальна робота, а служба королю...

- Як ти собі це уявляєш, наївне дівчисько? – отруйно уточнив Варді. – Я злочинець. Я викрадав і використовував магів. Не знаю, які казки тобі на вуха навішав Корхонен, але він не з тих вигаданих принців, які в останній момент усіх милують і організовують щасливий кінець. Він стратить мене, а не вигадуватиме як би використовувати. Тому подумай ще раз, ти хочеш до нього повертатися?

 

Щось у словах або погляді співрозмовника дійсно змусило мене замислитися, кілька хвилин я зволікала з відповіддю, але зрозуміла, що змінити рішення просто не в змозі. Навіть якщо воно виявиться моєю найбільшою помилкою, я вчиню тільки так.

- Так, - прошепотіла ледве чутно. - Мені потрібно до Інгемара.

За вікном пролунав короткий вигук. Ми одночасно здивовано озирнулися. Підозріла тиша розлилася зовні. Мені згадалася ніч, коли неподалік селища опинилися королівські маги. Невже зараз сталося щось подібне?

Судячи з напруженого вигляду Варді – ні. Він різко розвернувся і вийшов надвір.

Наступний зойк був моїм. Я затиснула рукою рота, бачачи як тіло Варді швидко осідає на землю. Ледве не впала з лави на підлогу, а потім здивовано застигла, дивлячись на того, хто з'явився у дверях і зірвав тканину, що прикривала вхід.

Я бачила цього чоловіка лише єдиний раз. У дзеркальному відображенні. Він був високим, підтягнутим, дуже привабливим, дивився на мене розважливими очима хижака. Але я бачила лише мерзенну жабу Дейла, замість красеня Орма.

- Доброго дня, Олівіє, - усміхнувся маг, крокуючи всередину хатини. Уважно озирнувся на всі боки, але нікого не виявив. Мій погляд лише на мить впав на непомітну кришку льоху, а потім я повністю зосередилася на новоприбулому.

- І ти тут, - скривилася я, не обтяжуючи себе поважним зверненням. - Сподівалася, що ми більше не побачимось, Орме. Краще б тебе розірвало на шматочки та розкидало між світами, але залишитись у моєму світі теж підійшло б.

- Я й сам збирався залишитися, - знизав плечима Орм, ніби взагалі не звернув увагу на мою зухвалість. - Але дзеркальний горизонт, як і вся тонка матерія, надто погано вивчені. Це як дивитися на океан і думати: хм, я знаю, що він є, вимірював у довжину та в ширину, отже, я знаю все. Але це не так, з дна може випливти все, що завгодно. Зараз, наприклад, спливла ти. - він неквапом підійшов ближче і придивився до моїх очей: - Який незвичайний колір. І незвичайні здібності. Не дарма я хотів отримати тебе, Олівіє.

- А чи не надто ти нахабний, Орме? - насупилась, посилено вдаючи, що я тут господиня становища, а не немічна дівчина, яка й на ногах до ладу триматися не може. - Небезпечно поводитися так самовпевнено, коли зовсім близько нишпорять королівські маги і сам король.

- О, це буде навіть кумедно, - посміхнувся маг. - Вкраду тебе прямо в нього з-під носа. Все одно Інгемар уже змирився з твоєю смертю. Мої товариші кажуть, що він так вирував, що мало не зрівняв столицю із землею.

Після цих слів у хатину ступили ще кілька дійових осіб. Карла я впізнала одразу. Дядько Альви міцно тримав розгубленого Свана, приставивши до його горла ножа. Другий чоловік був мені знайомий лише віддалено, я бачила його у палаці, але знайома не була. Він тримав злякану Бранку. Я міцно стиснула зуби, розуміючи, що мене прийшли шантажувати. Орм усміхнувся:

- Інгемар не знає, що ти в цьому світі?

Я лише з ненавистю дивилася на гидку жабу, що ховалася під маскою вродливого чоловіка, і не збиралася вступати в переговори з терористом.

- І не дізнається, - химерно усміхався Орм. - Доведеться вбити його. Думаю, той маг води допоможе нам у цьому. Чув у нього одна дуже корисна здатність. А ми милостиво залишимо в живих частину його людей.

- Навіщо це тобі, Орме?! - не витримавши, вигукнула я. Мага повеселив мій спалах. Він виглядав таким задоволеним, ніби уклав угоду всього свого життя.

У цей момент я зрозуміла, що ця гнила душа примудрилася обдурити всіх, в обох світах, де побувала. Цікаво, як тепер Оскар розгрібатиме питання зі своїми партнерами та інвесторами, які чекають на презентацію матеріалу?

Але це вже його проблеми, а мені б свої вирішити.

- Хочу зайняти місце, яке підходить мені за правом сили.

- Яке ще місце?

- Спеціальне місце, створене ніби для мене. Називається трон.

- Твоє нахабство не має меж. Раніше ти начебто прагнув забратися з Веліанори, а тепер?

- А тепер з'явилася ти, - радісно кивнув Орм і сів поруч зі мною на лаву, обіймаючи за плечі. Я навіть скривилася від огиди і спробувала відсунутися, але чоловік легко утримав мене. - Тікати треба було з напівзатонулого корабля, - довірливо повідомив мені Орм, легко демонструючи хто насправді тут найбільший щур, і підморгнув: - Але якщо в мене є такий скарб, то можна і затриматися. Тим більше, що для відкриття нового порталу в інший світ знадобиться дуже багато сил. Та й хтозна куди мене занесе. Вперше пощастило, твій світ гарний, технологічний, розвинений. Не хотілося б залишитись з якимись неосвіченими аборигенами.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍