Тая Смоленська - Кращий друг мого чоловіка, Тая Смоленська

Епілог

Сонце м'яко торкалося листя дерев, створюючи на стежці до дитячого садка грайливі тіні. Ми з Максимом ішли пліч-о-пліч, посміхаючись у передчутті зустрічі з нашим сином після його першого дня в новій групі.

- Мамо, тату, у нас у групі нова дівчинка! Вона молодша за нас, але все літо буде в нашу групу ходити! - вигукнув Ілля, підбігаючи до нас із хвилюванням в очах.

- Розкажи нам про неї, сонечко, - сказала я, ніжно гладячи його по волоссю.

Ілля взяв нас за руки, і ми попрямували до машини під його невгамовні розповіді про те, як він провів день у дитячому садку. Я дивлюся на нього і не можу відірвати погляд. Коли тільки встиг так вирости?

Уже в машині, коли Макс завів двигун і зібрався виїжджати з парковки, Ілля раптом ткнув пальцем у вікно.

- Дивіться, ось вона, та дівчинка! - вигукнув голосно.

Я повернулася і побачила маленьку дівчинку, яка виходила з дитячого садка, тримаючи за руку чоловіка.

Мої очі розширилися від подиву і невіри.

Це був Іван, мій колишній чоловік.

- А це її тато, - пояснив Ілля.

Ми з Максимом переглянулися. Іван років чотири тому перевівся в інший відділ і з Максимом вони більше не бачилися. Те, що наші діти ходять в один садок, мене трохи злить. Хоч і не згадую давно про цього чоловіка, але воліла б більше ніколи в житті з ним не перетинатися.

- Будемо шукати новий садок для Іллюші? - запитує Макс, хитаючи головою.

- Ні, два місяці всього до школи залишилося. Якось переживемо це, - закочую очі. - Не відривати ж дитину від садочка, до якого вона стільки років ходила, через можливість зустрітися з Іваном.

- Мамо, тату, давайте вдома влаштуємо перегони з моїми машинками! - перебиває нас Ілля, уже забувши про дівчинку та її тата.

- Звісно, - відповів Максим, виїжджаючи на дорозі. - Перегони, так? У кого більше машинок, у тебе чи в мене? - запитав Максим, поглядаючи в дзеркало заднього виду на Іллю.

Ілля схвильовано почав перераховувати всі свої машинки, включно з новим гоночним треком, який йому нещодавно подарували мої батьки. Його голос був сповнений захоплення і дитячої радості. Я слухала його, відчуваючи, як моє серце наповнюється любов'ю і гордістю. Мій маленький хлопчик так швидко росте.

Ми приїхали додому, і Ілля одразу ж вибіг із машини, забувши про все на світі, крім своїх машинок.

- Я приготую вечерю, поки ви ганяєте, - запропонувала я, знімаючи взуття.

- Тату, давай швидше! - радісно вигукнув Ілля, прямуючи до своєї колекції машинок.

У кухні я почала готувати, слухаючи звуки дитячого сміху і веселого гулу машинок із вітальні. А скоро в нашому домі стане набагато гучніше. Я сьогодні була у лікаря, спеціально хотіла переконатися, що не помилилася. Я вагітна. Уже п'ять тижнів! Не віриться. Ми з Максом не планували поки що другої дитини, він нещодавно розрахувався з усіма боргами по квартирі, купив гарну машину, я облаштувала власний салон краси недалеко від будинку, але малюк вирішив сам, що час би нашій сім'ї стати більшою.

Після того як ввечері я вкладаю сина спати, дістаю з комода невелику коробочку і йду у вітальню, де Макс збирає іграшки сина. Спостерігаю за ним, поки той нарешті не помічає моєї присутності.

- Втомилася? - цікавиться, підходячи до мене.

- Ні, - хитаю головою, - бути господинею салону краси мені дуже подобається. Не потрібно працювати з ранку до ночі, боячись втратити клієнтів, а можна просто відправити їх до дівчаток, які в мене в салоні працюють.

- Я б усе одно хотів, щоб ти менше працювала і більше відпочивала, - каже Макс і цілує мене в губи.

- Можливо, скоро так і буде. У мене для тебе подарунок є, - простягаю йому коробочку з бантиком, яку весь цей час за спиною ховала.

Макс глянув на мене з легкою посмішкою, потім повільно розв'язав бант і відкрив коробку. Усередині лежали маленькі пінетки.

Максим підняв погляд на мене, його погляд був сповнений захоплення і ніжності.

- Олю, це означає... - він не закінчив фразу, запитально дивлячись на мене.

- Так, ми знову станемо батьками, - підтвердила я, відчуваючи, як хвилювання і радість переповнюють мене. Незважаючи на те, що дитину ми не планували, я чомусь упевнена, що Макс зрадіє так само, як я.

- Це буде дівчинка? Який термін? Чому раніше не сказала? - засипає мене запитаннями і я сміюся.

- Всього п'ять тижнів, я сьогодні у лікаря була. А стать дитини пізніше дізнаємося. Просто рожеві пінетки такі миленькі були, що не втрималася і купила саме їх.

- Хочу доньку, - притискає мене до себе Макс. - Якщо цього разу буде пацан, то втретє точно дівчинка вийде.

- Гей, а ти мене запитав, чи готова я народжувати втретє? - жартівливо б'ю його по плечу, а сама готова розплакатися від щастя.

Я раптом зрозуміла, що це саме те, про що я завжди мріяла - сім'я, сповнена коханням і щастям, люблячий чоловік, бажані діти. І щоб не сталося в майбутньому, я впевнена - Макс ніколи мене не залишить, ніколи не зробить боляче і не зрадить. Тому що ми для нього все, як і він для нас.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍