Вікторія Ноетер - Фортеця пекла, Вікторія Ноетер

Ізіас спершу здивовано глянув на перетворення, а потім посміхнувся.

Від маленького хлопчика нічого не залишилося. Перед ними стояв янгол з коротким чорним волоссям і синіми очима зі срібним відтінком. Яссаріон, відчувши зміни навколо себе, підняв голову. Його вираз обличчя став серйозним і рішучим.

Фиркнувши, Лу відійшла, кинувши важкий погляд на Карро.

— Чому ти вічно все ускладнюєш!

Карро не встигла відповісти, лише простогнала, відчуваючи різкий біль у голові. Від Яссаріона йшла енергія такої сили, що навіть сама Карро стиснулася, намагаючись стати меншою, захиститися.

Яссаріон мовчки спостерігав за Лу, готовий до битви. Його крила розгорнулися на повну велич, і Лу лише розсміялася.

— Ти ніщо, Яссаріоне. Ти програв бій за душу Карро два роки тому. Вона належить світу демонів, і єдине, що ти можеш зробити, це її знищити.

— Тоді буде так, — рівним голосом промовив Яссаріон і направив кулю чистої енергії на Карро.

Вона ледь встигла перевернутися на інший бік, уникаючи смертоносного удару.

— Що ти робиш? — спалахнув Ізіас, кидаючись між Карро та Яссаріоном, поглинаючи частину потужного вибуху. Його крила розгорнулися, створивши захисний бар'єр із чистого світла.

Яссаріон лише знизав плечима, його очі холодно блищали в сріблястому сяйві.

— Ти сам чув це, Ізіасе. Вона належить демонам. Її більше немає серед живих.

— Це не дає тобі права вбити її! — голос Ізіаса набув грізного тону, а його сили зростали, наче полум'я.

Карро піднялася на коліна, вдихаючи важке повітря, пронизане енергією битви. Вона дивилася на Яссаріона, якого не впізнавала. Колись він був її захисником, другом, навіть більше… Тепер знайомі очі дивились на неї з ненавистю, і минуле життя губилося в спогадах, переплітаючись із сьогоденням.

— Ти не розумієш, Ізіасе, — Яссаріон заговорив м'яко, ніби пояснюючи очевидне. — Якщо її не знищити, демони використають її як зброю проти нас. Я боровся за її душу, скільки міг, я майже втратив себе у пеклі.

Карро відчувала, як її серце стискалося від страху та зради. Її руки тремтіли, але всередині ніби сама сутність кам'яніла.

— Вона більше того не варта, — тихо додав Яссаріон, його голос наповнився відчаєм, який Карро відчувала майже фізично. Це не було звичайне твердження, це був вирок, проголошений з болем і небажанням.

Карро глибоко вдихнула, змушуючи себе зосередитися, не дозволяючи страху охопити її. Вона вже не була тією слабкою дівчиною, за душу якої вони всі билися. Вона змінилася, її тінь тепер належала їй самій. І не було шляху назад.

— Можливо, я вже не та, ким була раніше, — прошепотіла вона, її голос тремтів, але сила в ньому зростала з кожним словом. — Але ти більше не маєш права вирішувати мою долю. Ти вже не мій захисник, Яссаріоне.

Яссаріон здригнувся, ніби її слова вразили його глибше, ніж будь-який удар. Його руки злегка тремтіли, але він швидко опанував себе.

— Ти — небезпека.

Ні Лу, ні Карро не встигли зреагувати на наступний спалах чистої енергії. Як стріла, енергія янгола вдарила Карро в груди, і світ одразу потемнів. Її тіло, пронизане потужною енергією Яссаріона, похитнулося, і вона впала на коліна, затамувавши подих. Темрява охопила її зсередини, як густий дим, що повільно проникав у кожен куточок її душі. Вона відчувала, як щось руйнувалося — ангельська печатка, прокляте благословення, більше не палило її нутрощі. Тепер силу Карро нічого не стримувало.

Лу здивовано дивилася на це, її очі блищали від захоплення.

— Дорогенька моя Карро, тепер нам потрібно тікати, — підстрибнувши до неї, Лу активувала закляття переміщення, на прощання помахала ангелам і Кафце, якому посміхнулась найвиразніше.

Кінець