Кері Блек - Секрети родини Бенет, Кері Блек

Мене зустрів просторий кабінет з великим столом та кріслом для ректора. Та декількома диванчиками зі шкіри для гостей. І все в чорно коричневих тонах. 

- Присідайте, - мовив сивий чоловік з густим, довгим, розплетеним волоссям та борідкою в синьому костюмі, показуючи на один з диванчиків. Я сіла та звук шкіри заполонив тишу кабінету. - Ось і мій заступник, - перевів погляд ректор на чоловіка, який увійшов в кабінет. - Думаю ви знайомі.

Артур Грін коротко кивнув та перевів погляд на мене. Його очі палали злістю, він явно не був радий, що я тут. А власне чого я тут? 

- Ми хочемо взяти вас на роботу, Каро Бенет, - посміхнувся ректор. Псмішка була такою щирою, що навіть його блакитні очі посміхались. Я мимоволі зачарувалась ним. Не дивлячись на те що він приблизно років моєї бабусі, він доволі симпатичний.

- Що? - оскал заступника був також щирим. - Вона ж занадто молода, непокірна, легковажна та…

- Та прекрасна відьма, яка створила прекрасні зілля, - перебив ректор, опис моєі особистості від Артура. - Зізнатись коли Артур показав мені вашу імпровізацію я спочатку не повірив, що це дійсно можливо. 

- Я й сама не вірила, - тихо промовила під ніс. 

- Вона не закінчила навчального закладу, - почав протестувати Артур відкривши мою справу.

- Я домовлюсь з академією відьомства у столиці, що Кара здасть останній рік екстерном. Місяця вам буде досить? - повернув ректор погляд на мене. 

За місяць вивчити річну програму? Це не реально, але й змішати п’ять зіль було не реально. З іншого боку мене чекає сорок тисяч вун щомісяця. 

- І бойовий факультет, - добавив Артур, бачачи, що ректор уже прийняв рішення. - Здати на відмінно. 

Билась я останній раз у школі, коли мене пограбував однокласник, забравши з мого портфелю шоколадку. Молочну шоколадку, мою улюблену доречі. І я програла тоді, отримавши в ніс від іншої однокласниці, яка захистила злодія. 

- Рішення за вами, - ректор не відводив погляд від мене та спостерігав, за тим як я провалююсь у свої думки. 

- Я згодна, - випалила на одному диханні. Сорок тисяч чекайте мене. Можливо і спочатку я не сприйняла цю вакансію серйозно, але зараз коли за крок до омріяного життя в столиці з новою престижною роботою, то я розуміла усі переваги прийняття вакансії. 

- Чудово, - знову посміхнувся ректор та в його блакитних очах заграла радість. Напевно в молодості він був доволі симпатичним. - Чекаю через тиждень з речами в академії. 

- Дякую, - встала з дивану, який знову подав неприємний хруст шкіри та під прискіпливий погляд Артура вийшла. 
 

Від автора:

 Буду дуже вдячна за ваші зірочки та коментарі

Візуалізація до розділу:

Колодязь Хаосу

Ректор Алан Старк