Поліна Ендрі - Мама для Зефірки, Поліна Ендрі

Десь над головою голосно каркнула ворона. Чоловік повільно розплющив очі, щурячись через яскраве світло. Птах з цікавістю глянув на нього, закинувши голову, і невпевнено підійшов. Раптом ворона клюнула його в лоба. Зашипівши, він змахнув рукою, проганяючи її.

Ворона відразу відстрибнула, вороже каркнувши, а потім полетіла геть, грізно каркнувши ще раз на прощання.

Він лежав на якійсь лаві на вулиці. Чоловік повільно підняв спину, морщачись і хапаючись за потилицю. Він відчув під пальцями щось рідке і глянув на них. На пальцях була кров. Хтось у торговому центрі кинув шкірку від банана. Він зрозумів, що послизнувся і знепритомнів, сильно вдарившись головою. Звідси й дивне бачення, а точніше сон. Його дружина снилася йому іноді. Вона і цього разу прийшла до нього в сон, коли він втратив свідомість.

- Він прийшов до тями, - вимовив хтось незнайомий поруч і кинув іншому, що стояв неподалік з телефоном у руках. - Відбій, швидкої не треба.

- Моя... дочка, - прохрипів чоловік.

- Яка дочка? Ви були тут самі. Ми вас намагалися привести до тями, але довго не могли. Ледве витягли на свіже повітря.

Але чоловік уже не слухав, він підвівся з лави і кинувся в торговий центр, розштовхуючи на шляху роззяв. Менше, ніж за хвилину, він прибіг до того місця, де востаннє була його дівчинка і завмер на місці. На підлозі неподалік входу в іграшковий магазин валялися кілька цілих ялинкових кульок. Одна з них відкололася, покотившись уздовж його ноги, а поряд лежала кинута упаковка з лялькою. Але доньки так ніде не було. Його Зефірку вкрали.