Макс Дикий - Я знайду тебе, Макс Дикий

— Так, мене все влаштовує, — відповідає він, дістає готівку з сумки, перераховує і простягає мені разом із перепустками.

Я забираю гроші і перепустки, а клієнт нервово озирається.

— Добре, і я хочу, щоб ніхто ніколи не знав про це, ви ж гарантуєте конфіденційність? — тепер він дивиться на Аліну. 

— Можете не сумніватися в цьому, — відповідає вона. 

Клієнт полегшено зітхає, потім якось швидко прощається і йде геть, і ми з Аліною залишаємось наодинці.

— В якій сукні підеш? — питаю з цікавістю. 

— Не знаю, я взагалі не часто ходила на вечірки, вибір не особливо великий. 

— Ну, тобі треба мати гарну сукню, для прикриття, — кажу я. — Якщо нема нічого дуже підходящого, я можу виписати тобі премію. Це ж для справи. Можемо і разом поїхати, я допоможу обрати.

— Ну ти просто скажи що треба… Куплю сама, — говорить Аліна.  — А ти поки зачекай в машині… 

— Якщо соромишся, так і бути, почекаю, — примирливо відповідаю я їй…

Сподобався роздiл? Чесна оцінка допоможе авторові у написанні книги. Анонімно