Єва Басіста - Дві сторони, Єва Басіста

Глава 6

Лариса Кученюк після відділку пішла додому. Проте вона розуміла, що їй варто перевірити роботу інших магазинів, але не мала для цього сил та бажання. Розмова з Брехливим виснажила жінку, якій хотілося прилягти на м'яке ліжко та забутися про всі проблеми.

Білявка повільними кроками йшла вулицею. Літнє сонце лагідно припікало, а вітер приємно обдував тіло. Кученюк подобалася така погода. Вона відволікала її від негараздів. Також зі свого боку заспокоювали металеві звуки міста.

На мить жінка навіть дійсно про все забула, але цієї секунди в чорній сумці почав вібрувати телефон. У неї були думки, хто це міг бути, але коли витягла засіб зв'язку, то замість імені Дмитро - блимало сина.

Вона зупинилася. Їй не хотілося розмовляти з ним.

- Слухаю, - взяла вона через силу трубку.

- Привіт, мамо, - чувся голос сина, який одразу продовжив. - Мені треба з тобою поговорити. Ти зараз де?

- Зараз йду додому.

- Добре, я буду в тебе через годину.

- Гаразд, - промовила білявка.

Жінка з цієї короткої розмови зрозуміла, що саме хоче від неї син. Лілії зателефонували з міліції, а вона вже встигла поплакатися Роману, який буде робити їй винос голови.
Лариса ледь помітно усміхнулася. Нічого не зробиш вже, проте доведеться пережити цю розмову. Хто його знає, а може їй вдастя переконати хлопця у тому, що його дружина зміюка.

Кученюк зустріла свого сина біля під'їзду. Він стояв та чекав на неї, а жінка одразу забідкалася від його зовнішнього вигляду. Хлопець мав дуже втомлений та нездоровий вид. Їй одразу захотілося нагодувати свою дитину, яка дивилася на нього скляними очима.

- Довго чекаєш? - запитала жінка.

- Ні, тільки прийшов.

- Ну тоді ходімо. Ти голодний?

- Ні, я не хочу їсти.

- А якщо подумати?

- Мамо, мені зараз не до їжі. Я хочу з тобою поговорити на дуже серйозну тему.

- Без питань, - погодилася жінка.

Коли вони зайшли до квартири та пройшли на кухню, то Роман одразу почав говорити наступні речі:

- Навіщо ти це робиш?

- Що? - підняла жінка догори свої світлі брови.

- Натравляєш на мою дружину правоохоронців. Невже ти думаєш, що Лілія підпалила твій магазин?

Лариса Петрівна закотила свої очі. Її син не бачить очевидного. Лілія демон в образі янгола.

- Так, це зробила вона, - твердо сказала білявка.

- Мамо, ти чуєш, що ти говориш? - почав обурюватися хлопець. - Це просто якась неймовірна дурня!

- Дитино, це чиста правда, - стояла на своєму жінка, дивлячись сину прямо в очі. – Лілія погрожувала, що знищить мій бізнес, якщо я не дам вам грошей.

Роман став хихотіти. Він сміявся. Хлопець не вірив матері. Для нього його Лілія невинна дівчинка, яка нічого не може зробити лихого.

- Це не смішно! - гримнула матір на нього, але він не реагував.

Істерика Романа продовжувалася хвилин десять. Ларисі Кученюк навіть ставало страшно від цього всього. Невже її єдина дитина втратила свою адекватність.

- Романе, ти мене лякаєш, - промовила жінка до сина.

- Лякаю? - нарешті проказав він такі слова.

- Так...

- Це ти мене лякаєш, адже говориш таке про мою дружину. Лілія ніколи в житті не могла тобі такого сказати та спалити магазин, - говорив він.

Жінка дивилася на сина та не вірила у те, що відбувається. Роман і раніше вперто себе поводив, а зараз узагалі нікого не чує та стоїть на своєму.

- Романе, ти зійшов із глузду. Прокинься та побач істину.

- Яку?

- Ти вбитий роботою та зацькований боргами, а також із тебе висмоктує повільно сили Лілія.

- Моя робота та борги, то мої справи.

- А мені боляче дивитися, як ти затягуєш на своїй шиї петлю та хитаєшся на стільці.

- Мамо, якщо ти засадиш Лілію до в'язниці, то все так і станеться, як ти щойно описала, - промовив Роман, а після цього розвернувся та пішов до вхідних дверей.

Лариса кинулася за сином. Схопила його за руку, але він вирвався та зачинив за собою вхідні двері. Жінка гірко заплакала. Слова сина дуже боляче вдарили по ній.

Кученюк не вірила, що син таким жахливим вчинком погрожував її. Вона знала, що Роман імпульсивний, але не дурний, щоб таке чинити.

- Він не зробить цього, - говорила білявка до себе у голос, проте всередині зле відчуття шепотіло, що все можливо.

Власниця магазину заплакала. Вона не хотіла втрачати сина, але не могла просто закрити очі на те, що сталося. Лілія має понести покарання за свої вчинки.

Тим часом Роман йшов на роботу. Він відчував, як кожна його клітинка наповнена гіркотою. Ситуація надзвичайно складна. Хлопець розумів, що його мама не зупиниться на своєму, бо знав наскільки вона "пробивна" жінка, яка заради нього робила все можливе та навіть більше.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍