Федеріко Андахазі - Анатом, Федеріко Андахазі

IV

Як і умовилися з мадонною Кретою, messere Джироламо прийшов до борделю у визначений час. Він завбачливо заявився заздалегідь, щоб пройти непоміченим. Він мусив перечекати кількох перехожих та затриматися через безкінечну розмову двох жінок, які стояли біля входу у крамничку по сусідству. Коли ж вони попрощалися, він ще трохи почекав, натяг на очі капелюха, щоб він кидав тінь на обличчя, й, урешті, повагом зайшов у невеличкий двір.

Дещо зневажливим рухом messere Джироламо відмовився від келиха вина, котрий подала йому мадонна Крета. Йому дуже кортіло. Його зношене серце тріпотіло зараз із юнацьким завзяттям, адже така нагода випадає не щодня. Прихильність до діток уже двічі заводила його на слизьке, двічі його привселюдно звинувачували у вчиненні насилля над дітьми, але попри це, на щастя, за допомогою щедрих «знаків уваги» він умовив своїх викривальників не позиватися з ним. У Венеції плітку-вали чимало про вподобання messere Джироламо. Але мадонна Крета була гарантією втаємниченості. Її справа найперше передбачала стриманість. Саме через це вона майже не мала докорів сумління, отримуючи умовлені двадцять дукатів.

Мадонна Крета провела його в облаштовану для такої нагоди кімнату. Стоячи в одвірку, гостинна господиня запросила messere Джироламо увійти й, перш ніж залишити його наодинці з дівчинкою, увічливо застерегла:

— Насолоджуйтесь, але дивіться не скривдіть її.

Коли messere Джироламо побачив маленьку Нінну, очі його запалали. Усе скидалося на марення, що справдилось, — дівчинка лежала долічерева геть гола. Спочатку messere ледь поплескав її по сідничках і пройшовся вузлуватими старечими пальцями по стегнах. На спину дівчинки впала цівка тягучої слини, він розтер її долонею. Нінна не чинила жодного спротиву й навіть ніжно всміхалася, коли старий у цілковитому захваті посадовив її собі на коліна. Уже чимало років messere Джироламо ді Бенедетто страждав безсиллям, а зараз від цього журливого явища не лишилося й сліду, тож він подумки сказав собі, що маленька Нінна — справжнє диво. Звісно, це була не та ерекція, якою він пишався замолоду, але то було краще, ніж нічого. Взявши дівчинку під пахви, він, ледь здійнявши її, всадовив дівчинку сідницями на свій член, ніяково привідкривши свого плаща, котрий messere Джироламо досі не зняв. Він уже давно так не збуджувався. Нінна, відчувши опуклість, потерлася об неї сідничками, ніби кішечка, розпаливши старого ще більше, котрий нетерпляче розкрив плащ, узяв член у руки й показав його дівчинці. Нінна роздивилася фіолетову штукенцію, яку смикав старий, враз простягла до неї долоні. Ручка у Нінни була така маленька, що не спромоглася навіть обхопити й половини голівки члена.

— Чи не бажаєте поцілувати мого дружка? — спитав чоловік, і Нінна, якій, здається, видалось кумедним те, як «її» клієнт кликав цю штукенцію, усміхнулась, і та посмішка видалася старому відверто сластолюбною. Так, це слушне слово — «сластолюбство», ніколи раніше він не зауважував такої дивовижної схильності у маленьких дівчаток. І дійсно, якби сторонній спостерігав за цією сценою, він би дійшов висновку, що маленька Нінна займається «звабленням стариганів». Як і просив messere Джироламо ді Бенедетто, Нінна наблизила губи до його члена — тепер уже зовсім затверділого й здійнятого дужче, ніж будь-коли, навіть замолоду, — й поцілувала його так, як годувальниця Олива вчила її цілувати щоки донни Сидони, утім, тому вона завжди противилася. Ніби доросла жінка, Нінна заплющила очі й пройшлася губами навколо голівки. Старий сидів, вирячивши очі, тремтячи, як листок. Немовби вигодувана не грудним молоком, а молоком члена — ніхто не вчив її мистецтва реляції — Ніна розтулила рота так широко, як спромоглася, й взяла туди цілком усю голівку. Старий не йняв віри очам своїм.

— Маленька шльондра, — шепотів він, — маленький вилупок семи поколінь шльондр.

А поки він говорив, дівчинка дивилася на нього зеленими очима з довгими віями, чимраз глибше поглинаючи член у рот. Потім Нінна відчула, як здригнулося біля кореня те, що вона тримала у роті. Тієї ж миті вона щосили зціпила щелепи, увіп’явши зуби у плоть до самісіньких ясен, і рвучко кинулася з ліжка додолу. На кілька миттєвостей Нінна зависла у повітрі, тримаючись зубами за старечий прутень, поки врешті відкушений шматок не відірвався. Messere Джироламо ді Бенедетто нічого не збагнув, допоки не зауважив струмінь крові, що юшив з основи члена. Лише тоді він ніби у маренні зауважив, що голівки члена немає. Дівчинка дивилася на чоловіка, посміхаючись, мов янголятко, жуючи шматочок плоті, погляд прикипів до клієнта, котрий уже падав з ліжка додолу, описуючи параболу: ноги — напружені, як струни лютні, — у вигляді букви V здіймалися над ліжком, що видалося Нінні вельми витонченим видовищем.

Коли проминув умовлений час, мадонна Крета, ледь розчинивши стулку дверцят й іще не увійшовши до кімнати, прошепотіла:

— Час вичерпано, messere, сподіваюся, ви не скривдили дівчинки.

Мадонна Крета спіткнулася об труп свого клієнта і, не встигнувши за що-небудь схопитися, послизнулася у калюжі крові й гепнулася додолу поруч з тілом. Нінна, що сиділа у кутку кімнати, досі ремиґаючи шмат плоті, вочевидь була задоволена початком своєї праці. Вона усміхнулася мадонні Креті, наче промовляючи: «А що, задоволена? Так я маю заробляти собі на споживок?»

Цього дня Нінну Софію було жорстоко побито колодкою з-під взуття.

Творець

І

Незважаючи на паніку, мадонна Крета спромоглася загорнути у полотно труп messere Джироламо ді Бенедетто і, взявши дівчинку під пахви, сіла в невеличку гондолу. Заплативши дзвінкою монетою за мовчання гондольєрові, вона скинула за борт мертвого кастрата та дівчинку у порівняно тихому місці Канале-Гранде.

Й, наче за провидінням долі, побите тільце Нінни Софії викинуло на набережну Сан-Бенедетто, просто на мол, до якого спускалися сходи з дворика Школи, яку тридцять років тому заснував Массімо Трольо.

Массімо Трольо був fattore delle puttane, найшановнішим у всій Європі. Насправді він купував, продавав та грабував не гірше за будь-якого торгаша. Але то був лише початок тривалої та марудної роботи, перша сходинка у дорогій і, відповідно, прибутковій справі. Массімо Трольо був видатним педагогом, у ньому поєднувалися риси найрозпуснішого педераста та вчителя у найвищому сенсі слова.

Fattore, «батько», як його дехто прозвав, був засновником найпрестижнішої Scuola di Purtane,[15] сказати б, «батьком» плем’я найпрекрасніших у Венеції повій, самої Ленни Грифи та всіх куртизанок, котрі були окрасою двору Медічі, куртизанок, котрі полонили серця монархів та архієпископів. Усіх куртизанок, на чию честь зводилися найрозкішніші палаци Венеції.

Жодна імператриця не отримувала блискучішої освіти за повій Массімо Трольо. Наймолодші, на кшталт маленької Нінни Софії, були предметом найдбайливішого