Пауло Коельо - Переможець завжди самотнiй

допустити заторів автомобільного руху, а це таке завдання, яке ніколи не вдається виконати точно. Щойно вони також одержали повідомлення по радіо, що якийсь п’яний мільйонер розбив свою машину за три кілометри звідси.

Усе ще підтримуючи дівчину, Ігор нахиляється і другою рукою спритно зав’язує у вузол рушника, на якому були розкладені сувеніри, що їх продавала дівчина, речі досить неоковирні й позбавлені справжнього смаку. Він уміло згортає тканину, роблячи з неї імпровізовану подушку.

Переконавшись у тому, що поблизу нікого немає, він обережно забирає руку й залишає нерухоме тіло сидіти на лаві; здається, дівчина спить, але нікому невідомо, що вона бачить у своєму сні: чудовий сонячний день чи кошмар за участю свого брутального коханця.

Лише літнє подружжя бачило їх разом. І якщо поліція дійде висновку, що дівчину вбито, — в чому Ігор сумнівається, бо видимих слідів насильства на її тілі не залишилося, — то вони опишуть його як чоловіка білявого або чорнявого, значно старшого або значно молодшого, аніж він насправді є; він не має найменших причин турбуватися, люди ніколи не звертають уваги на те, щó відбувається навколо них.

Перш ніж піти, він цілує свою сплячу красуню у волосся й шепоче:

— Як бачиш, я виконав свою обіцянку. Я не вистрелив.

Не пройшовши й кількох кроків, він відчуває, як його шпигає гострим болем у голову. Це нормально: кров ринула до мозку, бо така реакція тіла, яке щойно вийшло зі стану неймовірної напруги.

Попри головний біль, він почувається щасливим. Він домігся своєї мети.

Атож, він зміг, він зумів. І його щастя було тим повнішим, що він визволив душу з тендітного тіла, неспроможного чинити опір домаганням боягузливого мерзотника. Якби ті хворобливі стосунки тривали, дівчину дуже скоро опанували б пригніченість і тривога, вона втратила б повагу до себе й усе більше підпадала б під владу свого нікчемного коханця. У них із Євою стосунки були зовсім інші. Єва завжди була спроможна ухвалювати власні рішення, вона дістала його цілковиту матеріальну й моральну підтримку, коли вирішила відкрити власну справу — ательє модного жіночого одягу, вона могла подорожувати, куди й коли їй заманеться. Вона мала біля себе зразкового чоловіка. А проте не змогла утриматися від помилки — не змогла по-справжньому оцінити його кохання, а потім не знайшла в собі мужності прийняти його прощення. Але він сподівається, що відтепер вона почне одержувати його послання — адже в той день, коли вона вирішила його покинути, він пообіцяв собі, що зруйнує не один світ для того, щоб її повернути.

Він дістає з кишені нещодавно куплену мобілку без карточки, де на рахунку лежить мінімально можлива сума кредиту. І надсилає СМС-повідомлення.

11.00 ранку

Як розповідає легенда, все почалося під час Каннського кінофестивалю 1953 року, коли фотографи, яким не було чого робити, зняли на пляжі дев’ятнадцятирічну французьку дівчину. Незабаром по тому вона стала знаменитою кінозіркою, а її ім’я набуло легендарної слави: Брижит Бардо. І тепер усі дівчата світу вірять, що з ними може повторитися те саме! Ніхто не хоче розуміти, що для слави потрібен ще й талант актриси — для них важить тільки краса.

І тому фарбовані блондинки з довгими ногами їдуть за сотні, за тисячі кілометрів, щоб тільки потрапити сюди, щоб із раннього ранку до пізнього вечора лежати тут на піску й пектися на сонці, сподіваючись, що тебе побачать, сфотографують, відкриють. У такий спосіб дівчина сподівається вибратися з пастки, наставленої на всіх жінок, вона не хоче перетворюватися на господиню дому, яка щовечора повинна готувати чоловікові вечерю, щоранку водити дітей до школи, намагатися відкрити бодай якусь цікавинку в одноманітному житті сусідів, аби було про що потім побазікати з подругами. Їй хочеться слави й блиску, хочеться, щоб їй заздрили всі жителі їхнього міста, ті хлопці та дівчата, що завжди дивилися на неї як на гидке каченя, не знаючи, що вона перетвориться на прегарного лебедя, що нічим не прикметний пуп’янок розквітне чудовою квіткою, жаданою для всіх і кожного. Важливо лише домогтися успіху у світі мрій — і задля цього вона на все готова, готова навіть залізти по вуха в борги, щоб напхати цицьки силіконом і накупити найпровокативнішого одягу. Навчатися акторської майстерності? А навіщо, коли досить лише бути гарною і мати зв’язки — й у світі кіно можна домогтися чого завгодно.

Але спочатку треба проникнути в цей світ.

Будь-які зусилля не здадуться надмірними, якщо вони допоможуть вибратися з монотонного провінційного животіння. Мільйони людей миряться з таким існуванням і вважають його цілком прийнятним. Але дівчина, яка потрапляє на фестиваль, повинна залишити свій страх удома й бути на все готовою: не зупинятися ні перед чим, брехати завжди, коли виникає така потреба, в разі необхідності применшити свій вік, усміхатися тому, хто вселяє тобі відразу, вдавати, ніби тебе цікавлять люди, до яких ти не відчуваєш ані найменшої симпатії, казати «я тебе кохаю», не думаючи про наслідки, ударити ножем у спину подругу, яка раніше тобі в чомусь допомогла, але тепер перетворилася на небажану суперницю. Іти вперед без сорому й каяття. Винагорода заслуговує на будь-яку жертву.

Слава.

Блиск і розкішне життя.

Ці думки дратують Габріелу: не найкращий спосіб починати новий день. Крім того, вона страждає від похмілля.

Але принаймні вона може втішити себе тим, що прокинулася не в п’ятизірковому готелі, маючи під боком чоловіка, який їй каже, щоб вона швиденько вдягалася й забиралася геть, бо на нього чекають багато важливих справ — таких, як купувати кінофільми або продати ті, які він створив.

Вона підводиться й розглядається навкруги, чи немає тут котроїсь із