Дмитро Джангіров - Іміджмейкер із Москви

на допомогу прибалтійським патріотам. Мій офіс був розташований на третьому поверсі Вільнюського телецентру, – продовжував Нестор Євграфович, багатозначно мацаючи кульові мітки на табличці.

– Я залишив це на спомин про жахливий спецназівський штурм!! – завершив свою коротку розповідь іміджмейкер.

Розчулений Сливка підняв три пальці у вітанні і вигукнув:

– Слава Україні!

Нестор Євграфович також підняв угору руку і, відрахувавши три пальці, вигукнув у відповідь:

– Героям слава!

Зачинивши за клієнтом двері, іміджмейкер впав на диван і задоволено підсумував:

– Ну что ж, Артурчик, сегодняшний обед мы честно заработали. Как, впрочем, и все обеды до конца избирательной кампании. Кстати…

Нестор Євграфович підхопився і дістав із шухляди кілька купюр. Потім взяв помічника за лікоть і, прямуючи з ним до виходу заспівав, звісно ж, імпровізуючи: «Запрягайте, хлопці, коней – і на вибори гуртом!»

4

У готельному ресторані було малолюдно. Політтехнологи вибрали стіл біля вікна і після докладного вивчення вишуканого меню замовили пляшку горілки «Віче» і близько десяти різноманітних страв суто національної кухні.

– Віче – справа чоловіча, – прочитав іміджмейкер, повільно повертаючи в руках високу добре охолоджену пляшку з крапельками роси. Вражений досконалістю бренду, він посміхнувся і звичними рухами почав накладати на бутерброд ікру, уявляючи собі прадавній парламент. Нестор Євграфович спробував уявити себе іміджмейкером князя Володимира Великого і… несподівано відчув себе щасливим, що живе в часи демократичного суспільства та високих прогресивних технологій, де є місце для застосування його рідкісного таланту, численних непересічних здібностей та великого інтелекту. Іміджмей-кера переповнював оптимізм:

– Ну что, Артурчик, за наши первые профессиональные успехи на благословенной украинской земле не грех и выпить грамм по пятьдесят этой мужской водки! – святково промовив він.

Артурчик мовчки розлив горілку по чарках, чокнувся з шефом, перехилив, і тільки після того наважився задати питання, що не давало йому спокою:

– Нестор Евграфович, вы знаєте, как я вами восхищаюсь, но иногда ваши гениальные прозрения ставят меня в тупик. Скажите, почему второго клиента вы отправили на тот же Центральный округ?

Іміджмейкер повільно з насолодою почергово дегустував страви української кухні. Накладаючи ікру на другий бутерброд, з великими паузами та неприхованим задоволенням, він взявся за тлумачення:

– Ну, во-первых, было бы нерационально распылять наши немногочисленные силы, а во-вторых, грех не воспользоваться ситуацией, при которой для каждого из наших клиентов мы знаем все про его основного конкурента. Кстати, Артур, кто из двоих тебе понравился больше?

Асистент знизав плечима:

– Честно говоря, Нестор Евграфович, один другого стоит.

Іміджмейкер ствердно кивнув і задумливо продовжив:

– Ну и славненько, значит, решение за избирателями. И пускай победит сильнейший!… Или достойнейший… Или не победит…

Артурчик розлив по другій чарці і спробував народити афоризм:

– Да, Нестор Евграфович, душа избирателя – потемки.

Шеф, мабуть, не зауважив дотепності у репліці помічника, бо завершив його думку цілком серйозно:

– Вот именно поэтому, Артур, мы и работаем не с избирателями, а с кандидатами…

– Ну, – за здоровье наших кандидатов – щедрых и разных! – відірвавшись від роздумів, підняв чарку Нестор Євграфович. Не встигли спорожнені чарки повернутися на стіл, як увагу асистента привернула колоритна компанія, що увійшла до зали ресторану – невисокий, але дуже кремезний чолов'яга у супроводі двох шафоподібних охоронців. Чоловіки поспілкувалися з метрдотелем, той вказав рукою на столик іміджмейке-ра та асистента, і прибулі рушили в їхній бік.

Артурчик, показуючи очима на незнайомців, пошепки запитав у шефа:

– Нестор Евграфович, это, случайно, не один из наших московских клиентов?

Скоса глипнувши на компанію, іміджмей-кер втиснувся у крісло:

– Н-не уверен. Разве их всех упомнишь… Чолов'яга з колючим поглядом, двома

охоронцями та газетою «Городские Ведомости» в руці підійшов до столика і виразно «пальцюючи» задав доволі просте запитання:

– Вы – господин H. E. Боженко?

Іміджмейкер замислився. Пауза затягнулася. Зрештою, невпевнено киваючи, він відповів:

– Ну, в целом, – я… Незнайомець розгорнув газету і зачитав:

– Главный российский специалист по грязным политическим технологиям и черному пиару?…

Чолов'яга запитально подивився на імідж-мейкера, але Нестор Євграфович вже повеселішав. Полегшено зітхнувши, він бадьоро під-корегував свою газетну характеристику, недо-опрацьовану папараці:

– По ОЧЕНЬ грязным технологиям и САМОМУ черному пиару…

Він би сказав ще чимало на свою користь, але кремезний прибулець, котрий без жодного запрошення сів за стіл, нахабно його перебив – простягаючи візитку, чолов'яга промовив:

– Тогда я по адресу. Разрешите представиться – Владимир Михайлович Бабай, председатель правления «Бабай-банка», президент корпорации «Бабай-ойл» и владелец сети магазинов детского питания «Бабай-бэби».

Іміджмейкер поправив краватку, потім – показавши помічникові великий палець – нахилився до його вуха і пошепки скомандував:

– Артурчик, быстро за прайсом! Асистент підхопився і зник із зали.

Бабай, жестикулюючи розчепіреними пальцями, продовжив розповідь про мету свого візиту:

– Мои зарубежные инвесторы считают, что делать бизнес с надежной крышей и депутатской неприкосновенностью можно намного спокойнее, чем с одной только надежной крышей…

Нестор Євграфович, киваючи головою, з розумінням підтримував міркування бізнесмена:

– Вы, безусловно, правы, господин Бабай. Я всесторонне изучил электоральные настроения здешних избирателей и могу рекомендовать вам… – іміджмейкер буцімто замислився і, витримавши паузу, завершив думку:

– …Центральный избирательный округ. Здоровило здивовано подивився на іміджмейкера:

– А мне докладывали, что по Центральному уже идут эти… ну, в общем – объеденный левый и единый правый… – з неймовірним зусиллям згадував бізнесмен політичні ярлики своїх потенційних конкурентів.

Іміджмейкер задоволено посміхнувся і, натхненно жестикулюючи, вигукнув:

– Вот именно! В условиях крайней поляризации маргинальных групп…

Бабай розпрямив свої добряче перекачані плечі:

– Чего-чего? Давай попроще.

Нестор Євграфович вже бачив, що цей – третій – кандидат у клієнти мислить не політичними категоріями, а «чіста канкрєт-нимі панятіямі», втім одразу зупинити потік натхнення не зміг:

– Вы станете в этом округе «третьей силой», ведущей избирателей между Сциллой коммунизма и Харибдой национализма! – пафосно продекламував іміджмейкер. Бабай несподівано зареготав і перезирнувся з охоронцями:

– Вот это уже деловой разговор. Ну а с Сициллами и Харбидами как-нибудь разберемся, мы тут даже с чеченами и осетинами разбирались…

Тим часом асистент повернувся із прайсом і вручив його Бабаю для ознайомлення. Той бігцем продивився аркуші з розцінками для бізнес-класу і зверхньо поцікавився:

– И это – все?

Осмілілий Нестор Євграфович випалив:

– И двадцать тысяч аванса!

– Нет проблем! – бізнесмен витяг із внутрішньої кишені дві банківські пачки і поклавши їх на стіл перед іміджмейкером, запитав: – Кстати, господин Боженко, а неудачи на выборах у вас бывали?

Нестор Євграфович, ховаючи гроші у внутрішню кишеню піджака, спробував розв'язно по-приятельськи пожартувати:

– Ну, как говорится, у хорошего хирурга должно быть свое кладбище пациентов… Ваше здоровье! – іміджмейкер підняв третю чарку.