Ден Вальдшмідт - Вийди за межі. Забудь про успіх – стань видатним!

Джеррі Райс був талановитим від природи. Але й десятки інших футболістів, що грали разом із ним, мали такий же талант.

Він мав «хороші інстинкти». Але їх мали й інші гравці в НФЛ.

Джеррі відрізнявся від інших гравців екстремальною поведінкою. Він був готовий вийти за межі.

Вам не потрібно бігати по пагорбах щодня, як це робив Джеррі Райс. Ви просто маєте відрізнятися.

Інакшість робить вас особливим.

Вона означає не тільки те, що слід робити все краще за інших.

Тут ідеться про розширення меж. Причому не на трохи.

Екстремальна відмінність означає розширення меж трохи далі, ніж хто-небудь узагалі наважиться.

Це означає зрозуміти, що межі існують лише у вашій голові.

Ви можете думати, що ваш бос або компанія встановлюють межі. Але це не так.

Ви можете думати, що ваше подружжя або родина встановлюють межі. Але це не так.

Ви встановлюєте межі. Саме тому, щоб бути успішним, потрібно їх розширювати.

Шлях до успіху вам перекривають не проблеми, обставини чи обмеження, які ви засвоїли. На шляху до успіху стоїть хибне переконання, що ваше бажання неможливо втілити в життя.

Розширте ваші межі, і ви зрозумієте, що «неможливе» не таке вже й неможливе.

Можливо, настав час для нових меж. Або їх відсутності.

Це вам вирішувати.

Розширення меж є потужним засобом вирізнитись.

Відмінність від інших допоможе вам змінити світ.

Почніть відрізнятись сьогодні.

Будьте сміливим

П’ять способів розширити свої межі

1. Зрозумійте свої страхи. Розширення меж починається з усвідомлення того, що насправді рухає вами, – страхи, які ви відмовляєтесь визнавати. Досягти успіху можна лише подивившись в очі своїм демонам і визнавши свої слабкості.

2. Докладайте додаткових зусиль, навітьякщо це не видаєтьсяможливим. Ви думаєте, що викладаєтесь на всі 100 відсотків, але навряд чи це так насправді. Чесно кажучи, викладатися на всі 100 відсотків неможливо. Це чиста фантазія. Докласти додаткових зусиль означає зробити ще одну необхідну річ. Це біль, який ви готові терпіти, доки не отримаєте те, що хочете.

3. Перестаньте перейматися тим, що подумають інші люди. Думки інших людей – це причина провалу номер один. Ви готові поступитися своїм майбутнім заради ідіота-крикуна? Наша перейнятість думкою інших – повне безглуздя. Замість того щоб робити вигляд, що ви чудові, може, треба бути чудовими насправді?

4. Навмисне обирайте складні ситуації, які можуть скінчитисяпровалом. Будь-хто може стати переможцем, якщо це легко. Це не проблема. Більшість із нас так і робить – насолоджується легкими перемогами. Якщо ви хочете розширити свої межі, необхідно бути готовим до провалу. Ви повинні сміливо робити ставку на себе. Іноді найкраща мотивація до успіху – це бути загнаним у кут.

5. Беріть усе під сумнів. Якщо все йде «так», це не означає, що «так» і має бути. Просто наразі все складається саме таким чином. Розширення меж означає, що ви дивитесь фактам в обличчя і берете їх під сумнів. Ви робите виклик реальності. Ви відмовляєтесь вірити, що ваша воля слабша за обставини.

Екстремальна жага вчитися

Ще одна важлива причина наших невдач полягає в тому, що ми вдаємо, ніби знаємо більше, ніж є насправді. Це, напевне, найгірша самообмежувальна поведінка.

І особливо погане в цій звичці те, що наша культура вимагає від нас знати все про все… що для успіху ми повинні бути всезнайками. Завжди мати рацію. І ніколи не помилятись.

Звичайно, знати все неможливо. А вдавати всезнання нерозумно. Навіть просто безглуздо.

Проте ми всі це робимо. Діємо так, наче все знаємо, через якусь помилкову необхідність захистити себе або свої вразливі місця.

Замість того щоб шукати відповіді, ми витрачаємо час на те, щоб удавати, ніби вже маємо їх.

Чесно кажучи, таке ставлення й такі дії виникають від страху – страху виглядати неосвіченим, обмеженим або посереднім.

І цей страх заважає вам бути чудовим.

Він заважає вам користуватися можливостями навколо вас.

Він обмежує вашу здатність навчатися нових речей.

Він спричиняє те, що ви мало читаєте і не займаєтесь самоосвітою.

Він обмежує вашу креативність у пошуку нових ідей.

Він заважає вам бачити світ за межами ваших забобонів.

Він не дає вам радіти успіхам інших.

Він відштовхує людей, які б в іншому випадку допомогли вам.

У якийсь момент ви повинні подивитися крізь ваш страх «незнання» і просто почати жити життям, якого дійсно бажаєте для себе.

Навіщо вдавати, що ви щось знаєт е, якщо можна розвинути звичку дізнаватись?

Навіщо прикидатись, коли ви можете розширити можливості?

Справді, якщо це змагання між удаванням і реальним знанням… це взагалі не змагання, чи не так? Переконання, що ви повинні знати все, – це віра в те, що ви завжди маєте рацію.

Таке мислення паралізує на багатьох рівнях.

Розгляньмо його з точки зору психології.

Ви не завжди маєте рацію. Але ви вже це знали. (Знали, правда ж?)

І це не секрет, навіть якщо ви працюєте понаднормово, сподіваючись, що ніхто навколо вас про це дізнається.

Нема сенсу. Вони вже знають, що ви можете помилятись.

І вони вже знають, що ви знаєте, що можете помилятись. Це дратує і спантеличує.

Незважаючи на ваші бравади і шарм, вони знають, що ви можете схибити.

І все було б гаразд, якби ви насправді припинили захищати себе. Зізнались би в помилках.

І напрошується інше запитання: чому нам так важко помилятись? (На скільки ви б побились об заклад, що таке мислення пов’язане зі страхом?)

Подумайте ось над якою простою річчю:

Помилки мають свої переваги.

Більша частина успіху – це смиренність, віра в те, що вам завжди є чого вчитись.

Але якщо ви завжди маєте рацію, нема необхідності дізнаватись більше.

Можливо, найбільш неправильне мислення – це впевненість у власній правоті.

«Це не спрацює…»

Часто це перші слова, які ви говорите собі.

Ви маєте план і намагаєтесь утілити його в життя, але якщо хтось пропонує деякі зміни або іншу ідею, ви відразу жпочинаєте захищатись.

Зізнайтесь… таке вже бувало. З усіма нами.

Але коли ви говорите, що щось не спрацює, ви дозволяєте вашому мозку дотримуватись цієї настанови.

Ваша природна реакція – захищати своє, а не бути гнучким, щоб розглянути пропозицію: «Гм… може, і так. Давайте подивимось на це».

Захист – це пастка.

Захисні реакції заважають вам стати такою зіркою, якою ви можете бути. І ви навіть не впевнені в тому, чому захищаєтесь.

Завдяки простій фразі «Це не спрацює» ви припиняєте вчитись. Перестаєте рухатись уперед.

Давайте на