Chris Jey - Between angels and demons, Chris Jey

А потім все знову змінилося. Одного дня повернувся Камаель. Наші стосунки з Нейтом перейшли на рівень чортового любовного трикутника. Я не кохаю Камаеля, але все ж таки мене тягне до нього. Не знаю через що. Можливо це пристрасть, яка сильніша за нашу любов з Нейтом. Тоді я зрозуміла, що вистачить мені будувати повітряні замки та мрії про вічне кохання. Я стала колишньою Данте - егоїстичним стервом, не здатним на світлі почуття. І мене це влаштовувало. Слід сказати, що Кема це теж влаштувало. Тільки Нейт продовжував сподіватись на щасливий кінець.

Кохання позаду, попереду полювання. Камаель також став моїм напарником. Ми втрьох знищували нечисть. Веселі були часи. Усе закінчилося на початку ХХ століття. Камаель зрадив нас. Він зв'язався з демонами, і хотів випустити з Пекла свого брата Люцифера. Та ненависть, яку я побачила в його очах, була причиною цього. За словами Кема, Батько забув про своїх дітей (янголів), чим образив ніжні почуття Камаеля. Два тисячоліття тому одна людина обдурила ангела, і хотіла його вбити. Але янгол убив цю людину першим. За це Батько прокляв ангела, а людину забрав до Раю. Свідком цього став Камаель. Цей випадок закарбувався в пам'яті янгола назавжди. І два тисячоліття Кем носив цю ненависть у собі.

Орден доручив мені і Нейту зупинити Кема. Наказ я виконала. Я поранила янгола, і відправила його в інший вимір разом з кинджалом, яким Кем мав відкрити браму Пекла. То був мій останній наказ від Ордену. Я пішла від них і вирішила жити своїм життям. Я стала вільною від кайданів Ордену, і зайнялася своїм полюванням. А Нейт пішов за мною. Так живу сто років. І мене це влаштовує.

Мене звуть Данте і я – зламана людина. Я людина, яка пережила багато смутку. Щоночі я бачу у снах смерть своїх коханих чоловіка та доньки, відчуваю тілом вогонь, чую запах горілої плоті. До того ж, щоночі мені сниться Камаель, і його прощальна посмішка, і світлий погляд. Я думала, що ці спогади я сховала дуже глибоко, але щоночі вони нагадують про себе. Раніше я думала, що прокляття відьми – це зовсім не прокляття, а дар. Тепер я розумію справжню суть останніх її слів. Найбільше хочу померти раз і назавжди, але не можу. Я приречена жити вічно і вічно страждати.

Мене звуть Данте – і я зламана людина, яка найбільше у світі бажає вічного спокою.