Rada Lia - Зоряна та двері в просторі, Rada Lia

Днями Руденька чула краєм вуха як батьки розмовляли на кухні:

— Втрата роботи зараз — це величезна проблема, — казав тато. — Знайти нову майже не можливо. Компанії та заводи закриваються, працювати просто ніде. А ціни на продукти зростають.

Тепер дівчинка сиділа налякана. Втягнувши голову в плечі, вона думала. Руденька тільки зараз зрозуміла, що їхня сім'я в біді.

Зоряна різко закрила альбом для малювання. За вікном пролунала сирена. На мапі областей, по яких стріляє росія, Кіровоградська область загорілася червоним кольором.

Дівчинка залізла на диван, що стояв у кутку кімнати, та взяла в руки телефон. За дверима сварка не вщухала. Хотілося затулити руками вуха, щоб нічого не чути. Від тяжких думок її відірвало повідомлення в месенджері від Оксанки, яка тепер жила у Польщі:

«Уявляєш, ми з мамою орендуємо пів будинку в передмісті Познані. А біля нашого дому неподалік є красиве блакитне озеро та ліс і ми ходимо туди гуляти та дихати свіжим повітрям майже кожного дня. А ти знала, що в Познані проживає багато інших родин з України?  Я вже навіть завела собі нових друзів і навідувала одну з подруг у неї вдома». 

На очі Зоряни навернулися сльози. Вони з Оксанкою не бачилися с тих самих пір, як попрощалися біля автівки перед від'їздом подруги. На мить серце стиснулося. Та вже за хвилину Руденька посміхнулася й на душі полегшало: «Значить вони поїхали туди недарма, раз їхнє життя тепер стало краще», — промайнула в неї думка. 

Вона б з радістю поділилася з Оксаною своєю магічною знахідкою в підвалі, але побоялася, що та їй не повірить, або ще гірше, висміє. Дівчинка весь вечір просиділа під ковдрою з телефоном і сумна посмішка не сходила з її обличчя. А потім Руденька, непомітно для себе, заснула.