Олександр Мороз - Вільні радикали, або чому не живе карась без щуки, Олександр Мороз

Розділ 4

Атмосферний фронт рухався в нашу сторону швидше, ніж я вважав. Ще приблизно година і йтиме дощ. Попереду темних хмар утворився білого кольору вал, схожий на туман, скидалось на те, що там, на небі, хтось крутить солодку вату, але не встигає з'їсти, і вона ось-ось розтане від спеки й потече на нас липкою вологою. 

З Віто було все зрозуміло. Я спеціально влаштував йому стряску, натиснувши на болюче, і він показав себе не з найкращої сторони. Імпульсивна агресія. Так поводитися або важко поранені звірі або люди з неврозом. Жінок такий тип чоловіків не приваблює від слова ніяк. Їх заводить зухвала впевненість, але точно не малодушна агресія на штиках чи ще чого гіршого — ниття. І що знайшла в ньому Ада? Ця жінка з вищою освітою і світлим покликанням. Можливо відповідь ховалася десь глибше, бо нерідко одружені жінки, коли цікавляться іншими чоловіками, створюють підставу для виникнення енергій, котрих бракує їхнім благовірним для розвитку, попросту вони шукають силу на стороні, але роблять це мудро, бо несуть її в сім'ю. Ближче завше той, хто хропе під боком, це фізика. А що, як все значно простіше? Що як Ада і Віто просто люблять один одного, без причин та умов? Але на разі втомилися, бо любов потребує ресурсу. Таке теж буває. 

Я вкрай мало знаю. Ні Аду не знаю, ні її чоловіка, про якого Віто ні словом не обмовився до речі. З них трьох найбільше я знаю Віто, бо вже півдня з ним балакаю. Ще є Віолетта. Аду знаю лише в уяві, там я бачу невисоку жінку з темно-русим волоссям, карими очима і витонченою шиєю, шкіра в неї смугла, спина пряма, губи повні, чуттєві, особливо нижня. Ще я знаю, що жінки полюбляють потрапляти під вплив і часто “перевзуваються”, але це їм пасує, як нова зачіска. 

Чим я можу допомогти Віталіку? Тільки вислухати, в надії на те, що під час розповіді йому відкриються сліпі зони і нарешті почнеться ремісія, бо ще з самого початку було ясно, що Аду він втратив, здається це втямили навіть рибки, що плавають ото під нами, а от чому так сталося, я хотів би дізнатися. І я дізнаюся. 

Поки такі думки роїлися в моїй голові, Віто оговтався 

— Вибач, Саша. 

— Не вибачайся, бо нема причин. — Я пересів на своє звичне місце веслувальника. Віто приємно пахнув анісом і сонцем. 

— Та як нема, причини є завжди, – пояснив Віто, — останнім часом я дуже затарбаний. 

— Ахаха, – розсміявся я, — затарбаний, вперше чую таке слово, смішне воно, от бачиш, ти вже жартувати починаєш. 

— Саша, а як ти розумієш слово "вітряна"? 

— Це залежить від того, в якому контексті його застосовувати. — Замислився я. 

— Ада каже, що вона вітряна, я ніколи до кінця не розумів, що це означає, я більше відчував значення, але ніяк не міг чітко для себе визначити, що це за риса. 

— Здається, я тебе розумію, в мене теж крутиться на язику, проте впіймати не вдається. В нас з тобою теж присутня така риса, як вітряність, ми ж рибалки, от згадай, що тебе тягне на воду навіть в дуже лютий холод, наприклад взимку, коли й за поріг виходити не хочеться? Дух авантюризму, оцей порив, що малює тобі шалений кльов і всі емоції з ним зв'язані. У своїй уяві ти вже це переживаєш і виходиш з дому, аби втілити в реальність, відкладаєш всі справи, стаєш одержимим. Тепер відчуваєш? 

— Так. 

— Вітряна жінка, на мою думку, завжди має стосунки з поривом. Яка його природа? Можливо закоханість, те почуття, котре ти називав головною своєю цінністю. Такі жінки, зазвичай, раптово спалахують, яскраво горять, але й швидко холонуть, коли слабне вітер, бо вогонь тільки тоді горить на повну силу, коли його роздувають, ну і дрова потрібно підкидати час від часу. Є різні вітри, наприклад вітер шопінгу, тоді спускаєш усі заощадження заради пориву. Або вітер білих грибів. Якщо говорити дуже просто, то вітряна жінка сьогодні з одним, а завтра з іншим, до цього треба бути готовим; її стихія — це сам вітер, а не його джерело. 

Віто усміхнувся, але його очі говорили протилежне. Останні мої слова, здається, сильно його вкололи. Аби послабити дію уколу я сказав: 

— Не парся, якщо ти вмієш тримати вітрило, нічого тобі не загрожує. 

— А тепер я тобі розповім, що таке вітер, не як концепція, а як дія. Часом щось бачиш, а назвати не можеш, але тобі вистачає і того, що ти бачиш. — Віто надпив мінералку з пластикової пляшки. Спека стояла парка і нестерпна, але невдовзі все мало скінчитися. 

— Знаєш Данієлу Заюшкіну? 

— Та, що Вів'єн Морт? 

— Вона. 

— Ну, як знаю, чув деякі пісні, підписаний на неї в інсті, а до чого тут вона? 

– Приїжджала в нас з концертом, на початку жовтня, а тиждень перед тим в мене видався не дуже вдалий день: на роботі все йшло не по плану, до вечора настрій був ніякий. Ада відчула це в розмові. В неї був дар впливати на моє самопочуття, я часто гриз себе, що все виглядає так, наче я використовую її як транквілізатор, як пігулку спокою. І от приходить мені світлина з анонсом концерту і підпис: сходимо? Я навіть думати не став і зразу відписав: так, сходимо. А відповідь знаєш яка була? А ось така: тепер ти розумієш, що таке вітер? Всього два коротких повідомлення і хандра розчиняється. Тоді я усвідомив, що це і є абсолют відносин чоловіка та жінки, як в Гоголя, коли Оксана захотіла черевички й почалася всім відома історія з чортом, вусатим чарівником і царицею... І що ж? Оксана отримала свої черевички, Вакула доставив їх як кур'єр Глово. Я на двісті відсотків був впевнений, що на концерт ми сходимо, зразу пішов до Любчика й заявив що на наступний тиждень мені потрібно буде швидше піти з роботи, сказав, що справа надзвичайної важливості. Він зразу погодився, навіть не питав що й куди, чим дуже здивував, бо ж коли нема мене, то працює він, але працює вкрай неохоче, як і всі власники. Я почувався грейдером, який згортає обставини на обочину життя, аби розчистити простір для жінки, бо вона у два слова робила мене щасливим. Стосунки з Адою відрізнялись від усіх попередніх ще й тим, що я максимально усвідомлював що за чим стоїть: як зв'язок формує контакт, та як почуття перетворюється на дію. Під час такого усвідомлення, я відчував як Ада проростає в мене глибоким корінням. Навіть якщо зріжеш дерево, коріння залишиться. Саш, ця жінка має в собі силу. 

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍