Макс Оганесон - Дослідження фіторізноманіття буферних зон агроценозів, Макс Оганесон

  Агроекосистеми також істотно впливають на азотний цикл. Введення синтетичних азотних добрив сприяє підвищенню продуктивності рослин, але це може призвести до негативних наслідків, таких як вивільнення оксидів азоту, які є парниковими газами. Окрім того, надлишок азоту може викликати евтрофікацію водних систем, спричиняючи розвиток водоростей та зниження рівня кисню у воді. Природні методи, такі як впровадження бобових культур, що мають здатність фіксувати азот, можуть зменшити потребу в синтетичних добривах і покращити якість ґрунту.

  Фосфор, як важливий елемент для росту рослин, також піддається впливу агроекосистем. Використання фосфорних добрив може призвести до їх накопичення в ґрунті та подальшого витоку у водні системи, що, як і в випадку з азотом, сприяє евтрофікації. Регулювання внесення добрив, а також застосування органічних добрив, таких як компост, може допомогти зменшити негативний вплив на фосфорний цикл і підтримувати баланс у системах.

   Водний цикл також зазнає змін під впливом агроіндустрії в екосистемах. Інтенсивне сільське господарство може спричинити збільшення споживання води через зрошення та зміну природних водних потоків. Водночас, погіршення якості води внаслідок стоку хімічних речовин і добрив може завдати шкоди водним екосистемам. Практики, що включають збереження вологи в ґрунті, зменшення стоку і використання екологічних систем управління водними ресурсами, можуть сприяти збереженню водного балансу в агроекосистемах (Trends in the use…, https://www.sciencedirect. ) .

Міжнародний досвід покращення агроекосистем для збереження біорізноманіття демонструє ефективність різних стратегій.

Програми екологічної інтенсифікації, що впроваджуються в Європі, зосереджені на використанні екосистемних послуг, таких як біологічний контроль шкідників і підтримка запилювачів. Наприклад, дослідження у Швеції та Нідерландах показали, що залучення багаторічних рослин та управління ландшафтом збільшує ефективність запилення та контролю шкідників без зменшення врожайності(IUCN, https://iucn.org/).

Проекти FAO показали, що інтеграція дерев у сільськогосподарські угіддя допомагає зберегти біорізноманіття, покращуючи при цьому стійкість до кліматичних змін. Наприклад, у Кенії впровадження агролісівництва сприяло зростанню врожайності і стабілізувало ґрунти.

У В'єтнамі та високогірних регіонах Анд традиційні сільськогосподарські практики дозволяють підтримувати високу біологічну та культурну різноманітність. Ці системи забезпечують сталий рівень виробництва і зберігають функції екосистем, такі як запилення і контроль ерозії (Policy Support…,  https://www.fao.org).

Такі ініціативи демонструють, як сільське господарство може ефективно інтегрувати заходи зі збереження біорізноманіття, забезпечуючи екологічну і економічну стійкість.

Отже, вплив агроекосистем на біорізноманіття полягає в тому, що, хоча сільськогосподарські ландшафти можуть мати значний вплив на зниження видового різноманіття через використання інтенсивних технологій, існують практики, які сприяють збереженню і навіть збільшенню біорізноманіття. Аграрні екосистеми, при правильному управлінні, здатні створювати умови для існування різноманітних видів флори та фауни. Використання сталих агротехнологій, таких як сівозміни, лісосмуги, інтегроване землеробство та біорізноманіття в агроценозах, може значно зменшити негативний вплив агроекосистем на навколишнє середовище та сприяти підвищенню екологічної стійкості. Застосування таких підходів дозволяє поєднувати високі сільськогосподарські врожаї із збереженням екосистемних послуг, таких як підтримка водних ресурсів, захист ґрунтів та збереження біорізноманіття.