Александра - Напівдоторком, Александра

           Після закінчення розмови з Русланом, Осадчук задумливо сверлив стіну поглядом.

- Командире, мені здається потрібно вжити якісь більш різкі міри, бо часу обмаль. Треба заворушити Каморру, щоб вони не очікуючи підвоху, зробили помилку. - Видав припущення Влад.

- Італійці, особливо "вищі" дуже цінують сімейний зв'зок. Сім'я на першому місці...

- Ви пропонуєте "прибрати" когось з сім'ї Каморри?

- Ні, на початку не можна діяти так жорстко. Ризик залишитись без голови, великий.

- Тоді послання?- Чоловік кивнув.- Ми звичайно можемо спробувати, але ви ж самі розумєте, що найближче оточення захищене так, що ми навіть наблизитися не зможемо, як нас приберуть.

- А ми й не будемо наближатись...Здається мені, у минулого ватажка Каморри, була рідна сестра..

- Ви про Боневіто?

- Сесілія. Якщо я правильно пам'ятаю, братик дав наказ на вбивство її коханого. По описанню натура пані Сесіль дуже і дуже палка. Така дама не простить настільки кричущого вчинку.

- То ви пропонуєте...

- Саме так. Зателефонуй Рустаму, хай він візьме когось з своїх "Тигрів" і летить в Мілан. Скажи, що це  має бути таємна операція. Якщо буде брикатися скажи, що я особисто наказав.

- Буде виконано, Віталій Євгенович.