Юрій Яновський - Скорочено Майстер корабля

і небо. Вищу палубу ми вкриємо сосновими дошками. Вони легкі й смолисті, по них хвиля сковзнеться і назад у море летітиме. З горіхового дерева вирізати треба майстра корабля – сильного вовка, хитрого лиса чи дужого ведмедя.

Мачт буде дві, вони стоятимуть трохи похило до корми.

Паруси будуть з льону. До смоли треба кинути пучку солі і шматок вощини з медом у кожний казан. Колись ще кидали живого півня, щоб люди на кораблі спали чуло і не проспали парусів.

Стислий переказ по главам, автор переказу: Світлана Перець.

Авторські права на переказ належать Укрлібу.

XV

Рана нагадувала своєю формою серце. Я бачу рану і чую біль на лівому боці черева. Відчуваю, як зашивають мою рану. Чую голос лікарів: "Цей нічого, а в того гірше!".

***

Ми лежали з Богданом удвох в кімнаті. У мене один слід від ножа, у Богдана – два. Нас врятувала Поля, знайшовши вночі на вулиці в калюжі крові.

Богдан говорить, що нас міг порізати Сев, котрий злиться черезТайах.

Коли до нашої палати разом з лікарем приходять двоє людей і запитують нас, хто міг бути нападником, я поглядом примушую Богдана мовчати.

Богдан розповідає мені, що нападник був лівшею, а на його руці мусить бути слід від мого укусу зубами. Я сказав, що навіть, якщо це зробив Сев, то й тоді я любитиму його і не зраджу дружби.

Згодом до нашої кімнати зайшла схвильована Тайах. Богдан говорив, що Тайах, напевно, подобається, якщо через неї б'ються чоловіки. Але дівчина відповіла, що коли через неї хтось битиметься – вона покине обох. Вона не чиясь власність.

Я розповів Тайах, що прочитав її листи, порадив поїхати в Італію шукати того чоловіка. Я був стомлений і заснув, а прокинувся від слів Сева, що ввійшов дуже бурхливо до нашої кімнати.

Сев потиснув руку Богданові і поляскав по моїй руці, що лежала поверх ковдри. Я не помітив жодної тіні на його обличчі. Богдан попросив пити і Сев лівою рукою взяв чайника. Сев справді був лівша.

Сев розповів, як він бачить у фільмі історію про чотирьох "зайців" у вугільному трюмі, яких викинули за борт. Сев хотів зобразити у фільмі, як вони помирають не від задухи від вугілля, а від того, що не мали води і їжі. Троє чоловіків (четвертий до них приєднається пізніше) знемагають від голоду. Вони надіялися, що їм приноситимуть їжу за те золото, що вони віддали. Згодом двоє вбивають одного і закопують у вугілля. Далі до них приєднується китаєць без вуха. Двоє не задоволені китайцем, бійку починає матрос. Він кидається на китайця із ножем, але китаєць... "Кусає його руку", — вставляє Богдан, гостро слідкуючи за Севом. Але Сев спокійний, він каже, що китайці не кусаються. Та Сев не встигає договорити, бо медсестра відпроваджує гостей.

***

Тайах і Сев ідуть у цирк. Вони спостерігають за красунем конем Метеором. Сев каже, що хотів би подарувати Тайах коня. Їй не подобається така ідея. Вкінці виходу кінь підходить до дівчини, але вона не хоче його погладити. Після коня на арену вилітають голуби. На завершення виступу один голуб сів не до хазяйки на руку, а на коліна до Тайах. Вона зігнала голуба. Сев пропонує подарувати Тайах голуба. Вона теж не хоче. Можливо, хоче лева? Ні!

Дівчина зривається і виходить. Сев називає її монкі (мавпа), запитує, чи любить вона його? На що Тайах відповідає: "Слово честі, не знаю, Сев. Коли ви мені кажете про ваші почуття, я хвилююся, але в мені немає страху. А коли любиш, то, кажуть, – боїшся. Страх і млость". Сев розчарований. Але Тайах говорить: "За все моє життя тільки ви та редактор володієте моїми думками. Ніколи ніхто так до мене не ставився. Всі в першу чергу пропонували мені ліжко. Я вже почала була забувати, що може бути на світі самостійне життя, міцна любов, яка не боїться жертви. Світ я уявляла сласним тянучим мужчиною, що трощить мої кості і зникає на ранок, випивши зі мною келих моєї сили і моєї крові. Я забула, як я була маленькою дівчинкою і потім стрункою юнкою". Сев запитав: "А коли б я попросив зараз вашої руки і повів би до себе назавжди? Коли б я поніс вас...". На це Тайах відповіла: "Не треба, Сев. Відповіді в мене немає. Але я відчуваю, що живу тепер свої останні дні. Ви підняли мене з того місця, де я лежала при дорозі, загубивши людське обличчя, ви посадовили мене на корабель – дайте ж мені попливти, наставивши вітрила".

Сев і Тайах повернулись у зал, де виступали морські гімнасти. З ними була дівчина у рожевому трико, Тайах раділа та плескала дівчині.

Вийшовши з цирку, Сев пішов слідом за Тайах. Він почав дещо розуміти. Але від цього йому стало ще тяжче. Проте він сміявся і розповідав анекдоти. Тайах його не слухала. Тайах попросила далі її не проводжати. Вони розійшлися, поцілувавши одне одного в щоку. Сев дійшов додому лише на ранок. Не роздягаючись, він упав на ліжко і заснув.

XVI

Почалися роботи біля колишнього дубка "Тамара". Дубок тільки кістяк. Його обшиють новими дошками, обсмолять і опустять на воду. На воді вивірять стійкість, будуть уставляти мачти і кінчатимуть усі внутрішні роботи на судні: каюти, палуби, кермо,