Ila Styles - Моя кров - це прокляття // Mattheo Riddle, Ila Styles

— Маттео, ти дивно поводишся, — сказала вона, коли вони залишилися одні в коридорі. — Що відбувається?

Він глянув на неї, намагаючись приховати свої внутрішні переживання.

— Я просто втомився, — коротко відповів він, не бажаючи залучати її до своїх проблем.

Але Тейлор не могла просто так це залишити.

— Я бачу, що справа не лише у втомі. Будь ласка, не приховуй від мене те, що тебе турбує, — сказала вона, її голос був сповнений занепокоєння.

Маттео глибоко зітхнув, вирішивши, що він не може продовжувати тримати це в собі.

— Я дізнався про свою спадщину, — тихо почав він. — І тепер я не знаю, як з цим впоратися.

Тейлор завмерла, її серце почало битися швидше.

— І що ти думаєш робити? — з тривогою спитала вона.

Маттео зітхнув, його голос тремтів від сумнівів.

— Я не знаю, Тей. Я не знаю, чи можу боротися з цим.

***

Ніч була холодна, і в повітрі відчувалася передзимова прохолода. Тейлор сиділа на тому самому місці, де й раніше, тримаючи ту саму книгу. Але цього разу вона не читала. Вона чекала Маттео, дивуючись, як швидко він став так важливий для неї.

Коли Маттео з'явився на обрії, його силует майже злився з темрявою. Він підійшов, як завжди, мовчки. Тейлор дивилася, як він сів поруч, і відчула, як серце починає битися швидше.

— Знову читаєш про темні мистецтва? — спитав Маттео, посміхнувшись куточками губ.

— Ні, цього разу я думаю, — відповіла вона, дивлячись на нього з легкою усмішкою. Її голос був м'яким.

Маттео підняв брову, його погляд став зацікавленим.

— Думаєш? Це вже щось нове. І що саме таке важливе змусило Тейлор Поттер замислитись?

Вона витримала його погляд і щось змінилося між ними. Відчуття стало іншим. Їй хотілося, щоб він зрозумів, що насправді її непокоїть.

— Про нас, Маттео. Про те, як усе починається безневинно, а потім перетворюється на щось більше, — її голос був тихим, але впевненим.

Маттео не одразу відповів. Він кілька секунд мовчав, ніби обмірковуючи її слова. Його обличчя було спокійне, але очі відбивали ту глибину, яку Тейлор давно відчувала в ньому.

— Ти боїшся, що між нами щось зміниться? — нарешті спитав він, уважно дивлячись їй у вічі.

— Я не боюся змін, — швидко відповіла вона, ніби захищаючись від своїх почуттів. — Я просто... не знаю, чи правильно те, що я починаю відчувати.

Маттео нахилив голову, його вираз обличчя пом'якшав.

— Що ти відчуваєш, принцеса?

Її серце завмерло на мить, коли він промовив ці слова. Вона знала, що цей момент може змінити все — їхню дружбу, їхні стосунки. Вона зітхнула, опустивши погляд на свої руки.

— Я думаю, що... я починаю закохуватися в тебе, Маттео, — її голос ледве чути, але в ньому звучала щирість, від якої не можна було сховатися.

Маттео не одразу відповів. Він глянув на неї тим самим спокійним і пильним поглядом, ніби намагався зрозуміти кожне слово, яке вона сказала. Його обличчя залишалося серйозним, але в очах спалахнуло щось нове – не страх, не сумнів, а скоріше несподівана тепла близькість.

— Тейлор… — він зітхнув, його голос був тихий, але глибокий. — Я не думав, що ти можеш це сказати.

— Я не планувала цього, — вона відповіла, намагаючись зберегти хоч трохи свого звичного сарказму. — Але це правда. І я не знаю, що робити.

Маттео трохи нахилився вперед, його рука ледве торкнулася її руки.

— Я теж не знаю, що робити з тим, що відчуваю, — тихо промовив він. — Ти для мене важлива. Але я не можу дозволити собі бути слабким.

Тейлор глянула йому в очі.

—Ти не слабкий, Маттео. І те, що ми відчуваємо – це не слабкість.

Їхні погляди зустрілися, і цього разу між ними не залишилося жодних бар'єрів. Тейлор більше не відчувала потреби приховувати свої почуття або захищатися від того, що відбувалося між ними. Вона знала, що це може бути небезпечно, знала, що його темне минуле може поставити під загрозу їхні стосунки. Але вона також знала, що це коштувало ризику.

Маттео не відводив погляду. Його рука міцніше стиснула її пальці, і цього разу він не стримувався.

— Можливо, ти маєш рацію, — прошепотів він.

Вони сиділи ще кілька хвилин, розуміючи, що цей момент змінив усе. І тепер їхні життя переплелися ще більше, ніж вони могли собі уявити.