Маріанна Ласкава - ЗустрІч З Тобою: Подарунок Чи Покарання, Маріанна Ласкава

- можливо .. і ні, не вдарився ....

І тут він нічого, не сказавши, підійшов ближче, однією рукою взяв мене за талію і притяг до себе, я зрозуміла, що це погано і сказала:

- Що ти робиш ідіот!?

- зараз побачиш…

І він на цьому взяв, і поцілував мене. Наполегливо, пристрасно, але й водночас ніжно, на що моє тіло природно відреагувало, так як він хотів. І я думаю, він зрозумів, що мав рацію, і що я збрехала. Але не знав, що мав рацію, і в тому, що він мені і , правда, став цікавим. Може це через те, що він єдиний хто намагається мені суперечити, сперечатися зі мною у відповідь? І ще просто мене розуміти? І хотіти мене навіть такою. Але це вже надто! 

І тут він відпустив мене, не продовжив мене цілувати, щоб отримати відповідь, він, просто не відпускаючи мене, зі своїх обіймів подивився на мене. І так ми стояли і дивилися один на одного. Потім він таки посміхнувся мені і сказав:

- ось бачиш, адже я мав рацію, тепер можеш навіть нічого не говорити і не сперечатися.

- я і не збираюся…

- Чудово ... розумна дівчинка ...

- ще й яка…

- прекрасно…

Потім я сказала:

- Навіщо? Навіщо ти це зробив? це…. це було занадто Ерік….ти перейшов всю межу дозволу!

- можливо..

- не треба було

- Зате тепер ми знаємо всю правду Клер ... навіть нехай і таким не чесним способом

- Ти ж розумієш, що я можу тебе за це зненавидіти? І до того назавжди?

- Так, але ти цього не зробиш.

- це ще чому???

- тому що…. - Усміхаючись, відповів він

І він знову це зробив. Знову мене поцілував. Але це було дуже швидко. Це мені нагадало про Бред, про те, як він мене цілував, як казав, що любить, і про те, як я застала його з іншого. Я його відштовхнула, відійшла до вікна і в мене про той минулий біль зради покотилися сльози по щоках. Він це побачив, злякався, підійшов, ближче на крок до мене сказав:

- Клер? В чому справа? Я … я, що-то, не так зробив? Прошу відповідай, не мовчи.. ти мене лякаєш мила... прошу....

Я показала рукою СТОП, так даючи знати, щоб він не підходив, до мене ближче, навіть на метр, на що він сказав:

- Прошу, скажи, в чому річ? Скажи, що не так? Чим я тебе так образив? Клер.

- не підходь до мене Ерік… просто не підходь….і… і, більше так не роби як ти зараз зробив…..ніколи… чуєш НІКОЛИ!

- Клер, це все через один  цей поцілунок?? Але чому так?

- так .... ні.. не тільки ... ох ....

- Клер…. Пробач….. я не думав,… що….. просто пробач мені добре? Я обіцяю більше без твоєї на це згоди цього не робити.

Так ти обіцяєш Ерік, але я певна ти цього не стримаєш. Так, і де це таке було, щоб питати дозволу на поцілунок! Ох, дурний ідіот ти Джефферсон. Знав би тільки який! Потім він почав тихо й повільно підходити до мене. Поки що не опинився зовсім поруч. Потім, поки я була в шоці, просто взяв і міцно обійняв, і гладив рукою по спині. Спочатку я хотіла чинити опір, але потім здалася, бо потребувала цього. Я зараз була схожа на маленьке перелякане і покинуте кошеня, яке нікому не було потрібно. Таке зі мною було вперше після Бреда. І мені треба було бути потрібною, захищеною і він не знаючи цього, мені це все дав хоч і на мить. Потім він знову сказав:

- Клер, шшшшшш... тихо... тихо, дівчинко моя, заспокойся, я обіцяю, більше так не робити, тільки заспокойся, гаразд? Прошу… не плач,… тільки не плач,… я ненавиджу жіночих сліз….а твоїх я тим більше не хочу….

– я тобі не вірю Джефферсон, не вірю! Чуєш, НЕ ВІРЮ!! І ніколи більше не повірю!

- Господи ну ти знову? Хоча добре, якщо тобі так подобається то нехай, називай, як хочеш… головне не плач…

- ось як? - сказала я, піднявши голову і подивившись на нього

- так ...

- але чому?

- просто я не хочу бачити на твоєму милому личку сльози, ну хіба тільки від щастя Клер.. я хочу бачити на твоєму обличчі лише усмішку і, причому завжди… тобі усмішка ідеально йде.

І потім знову настала тиша. Так ми стояли і дивилися один на одного. Деякий час. Потім він , не поспішаючи, витер сльози, з моїх щік. Його долоні були такими ніжними та теплими. Потім по черзі їх поцілував. Потім знову губи.

І далі ми так і стояли обійнявшись і в тиші, я навіть не знаю скільки часу. І мені, як не дивно, хотілося так побити ще трохи. Це вперше я дозволила собі таке. Дозволила такому, як він бути так близько до мене. І тепер не знаю, чи не дарма. Чи не здобути це все потім проти мене.