Arachne - Арахна , Arachne

З цими словами вона розвернулася і побігла назад у ліс, залишивши гномів позаду. У їхніх серцях не було місця для розуміння чи співчуття до її ситуації.

Вона бігла довго, доки не опинилася в безпечному місці, глибоко в лісі. Її дихання було важким, а серце стукало, мов молот. Вона опустилася навколішки, відчуваючи, як страх і розпач охоплюють її.

Її думки були сповнені гіркоти та розчарування. Вона зрозуміла, що в цьому світі їй доведеться боротися за своє місце та своє право на життя.

***

Арахна продовжувала свій шлях, стикаючись з новими випробуваннями та труднощами на кожному кроці. Вона почала розуміти, що світ за межами її печери сповнений небезпек і перешкод, але її прагнення знайти Еландіна та змінити свою долю робило її сильнішою.

Якось уночі, коли Арахна шукала укриття в густому лісі, вона натрапила на зграю перевертнів. Вони були високими, мускулистими істотами з гострими кігтями і злими очима, що яскраво світилися. Їхня присутність наповнювала повітря напругою і страхом.

Перевертні оточили її, і їхній лідер, величезний вовк із сріблястою шерстю, заговорив:

— Хто ти, що насмілилась увійти до наших володінь?

Арахна спробувала пояснити, що вона не ворог і шукає лише спокій та безпечне місце для ночівлі. Але перевертні не вірили її словам і звинуватили її в тому, що вона шпигує за ними.

— Ми не можемо дозволити тобі піти, — прогарчав лідер. — Ми маємо захистити свою зграю.

Арахна розуміла, що їй не перемогти цих істот у прямому бою. Вона використовувала своє магічне кільце, щоб викликати ілюзію густого туману, і зникла в ньому, тікаючи геть від небезпеки. Перевертні, спантеличені, почали шукати її, але туман дав їй час сховатися в безпеці.

На своєму шляху Арахна підійшла до широкої та бурхливої ​​річки. Води мчали з величезною швидкістю, і знайти безпечний шлях через неї здавалося неможливим. Вона довго шукала брід чи міст, але все було марно.

Нарешті вона знайшла старий, напівзруйнований міст. Його дошки були гнилими та слизькими, але це був її єдиний шанс перетнути річку. Арахна повільно й обережно ступала мостом, відчуваючи, як він скрипить і тріщить під її вагою.

Раптом одна з дощок проламалася, і вона мало не впала в річку. Її серце шалено калатало, але вона змогла зберегти рівновагу і продовжила свій шлях, міцно тримаючись за мотузки, що утримують міст.

Коли вона нарешті досягла іншого берега, її ноги тремтіли від втоми та страху, але вона почувала себе переможницею, подолавши це випробування.

***

В одному з лісів Арахна натрапила на банду розбійників. Вони помітили її і вирішили напасти, сподіваючись пограбувати її.

— Гей, красуне, — крикнув один із них. — Що така ніжна душа робить у цих диких місцях одна?

Вони оточили її, зло посміхаючись і погрожуючи своїми зброями. Але Арахна була безпорадною. Вона згадала про свої магічні здібності і сплела навколо себе захисне павутиння, яке світилося м'яким сріблястим світлом.

Розбійники, налякані цією магією, почали відступати, але один із них кинувся вперед із ножем. Арахна підняла руку, і павутиння схопила його, знерухомлюючи. Решта розбійників у паніці розбіглася, залишивши свого товариша в полоні.

Арахна відпустила бранця, давши йому зрозуміти, що вона не ворог. Цей випадок навчив її, що не всі будуть привітні до неї, і вона має бути готова захищатись.