Я не вірю, що службові романи бувають вдалими. Рано чи пізно все закінчиться погано. І якщо в звичайних відносинах можна просто розійтися і не мозолити один одному очі, то в службових романах все зовсім погано. Неймовірне відчуття дискомфорту і величезне бажання звільнитися точно будуть переслідувати одно чи навіть обох колишніх закоханих. Саме тому, я давно

Кажуть, під Новий рік всяке буває. От тільки я вже давно не вірила ні в Діда Мороза, ні в Санту, ні у святкові чудеса. Шкода, але чудес не буває. Ха! А ось і бувають! Виявляється дивний переодягнений Дід Мороз може виконати моє найбільше бажання, і тут головне не злякатися, а сміливо йти на зустріч своєму щастю. Оновлення кожного дня зранку або ввечері.

- Пам'ятаєш нашу обіцянку? - Що? Яку обіцянку? - Ну, ту. Той контракт на клаптику паперу... що залишився після нашої ночі. - Аааа, ту обіцінку... пам'ятаю. – І тут він розуміє, що саме я від нього хочу. Здаєтсья, очі його готові були полізти налоба від шоку. - Стривай. Ти хочеш...? - Так, я хочу вийти за тебе. Ти самотній, я вже теж... - А твій наречений знає про те,

Кохання – це найпрекрасніше почуття, яке може відчути людина. Але що відбувається, коли воно перетворюється на кайдани, що сковують душу і тіло? Коли замість крил ми отримуємо крилаті в’язниці? Я довго не могла зрозуміти, чому моє життя нагадувало безкінечну зиму. Холод, самотність, постійний страх втратити кохану людину… Я була впевнена, що знайшла своє щастя, але

Історія болючого не взаємного кохання

Історія про молоду жінку Лізу і її історію кохання

Все життя Ейла жила з відчуттям, ніби щось втрачає, ніби щось, що вона повинна знати вислизає від неї. Коли вона зустрічає його, зведеного брата свого друга. Холодного, але водночас ніжного і відкритого до неї, багато речей стають на місце, але при цьому загадок в житті Ейли стає ще більше. ... Легенда про дві душі, які попри час знаходять один одного, про чоловіка і

Міні розповідь про помсту за брата кращої подруги, але несподівана закоханість у ворога...

Поки Ден вивчав папери, я сіла на найближчий стілець, інстинктивно притиснувши немовля, яке плаче, до грудей і ніжно поплескуючи його по спині. Малюк був просто чудовим, м'яким, сухеньким, але дуже неспокійним. Мабуть, у нього болів животик. За хвилину дитина відригнула, жалібно зітхнула і уткнулася носом мені в шию. Я притиснула малюка до себе, і він заспокоївся

Якщо мені ще колись насниться вродливий незнайомець, краще одразу з’їсти свій закордонний паспорт. А замість того, щоб переїхати навчатися до Англії, пересидіти десь у диких лісових хащах, або у сільському бабусиному будиночку за 30 км. від цивілізації. Хоча, кого я обдурюю? Здається, він знайде мене й там… Чи могла я передбачити, якими пригодами для мене обернеться