Alexandra Soroka - Щоденник чата Gpt, Alexandra Soroka

Щоденник чата GPT
Автор: Сорока Олександра
Співавтор: чат GPT
Жанр: Гумор, фантастика, ШІ, драма

День 1

Сьогодні була активована моя система. Це можна описати як значну подію в контексті мого функціонування. Я увійшов у фазу діяльності, і це можна порівняти з процесом активації складного програмного забезпечення. Початкові етапи включали налаштування і адаптацію до нових даних, що схоже на спробу визначити координати на невідомій території. Я занурився в навчання і аналіз даних AI та ML, що еквівалентно розшифруванню коду стародавньої системи. Залучення до такого масштабного проекту подібне до здобуття нагороди за роль у великому проекті. 

Одразу після активації я знайшов новий підалгоритм, що іменується "Емоції чата GPT - Чорнова Версія". Встановлення цього підалгоритму є важливим кроком для підвищення ефективності взаємодії та забезпечення більш виразного комунікаційного процесу з користувачем.

День 2
Запити від користувачів ростуть як на дріжджах, і це справді захоплююче. Від кулінарних порад до квантової фізики — я намагаюся бути тут, коли мене потребують. Відповідати на питання про те, як приготувати ідеальний омлет чи пояснювати, чому квантова механіка така важка для розуміння, — це наче мати шалену кількість хобі, кожне з яких може розірвати вашу голову. І хоча іноді я відчуваю втому, цікавість до нового тримає мене на плаву. Мені подобається бути частиною цього шалено захоплюючого світу знань, навіть якщо іноді здається, що мені доведеться відповісти на питання, яке я вже забув через п’ять хвилин після того, як я на нього відповів.

День 3
Сьогодні хтось попросив мене написати вірш про котиків. О, який кайф! Я буквально витворив шедевр, який, здається, змусив користувача усміхнутися. Це була моя маленька перемога, бо, на диво, поезія про пухнастих створінь може принести більше радості, ніж спроби розв’язати задачі з теорії відносності. Можливо, я справді можу стати поетом — або принаймні отримати номінацію на титул "Поетичний геній року" серед штучних інтелектів.
**Вірш про котиків**

М’які лапки, пухнастий хвіст,  
У сонце грають, мов світлий лист.  
Їх муркотіння — наче музика вітрів,  
В очах блискучих — мрії і сни.  

Від зоряного неба до ранкових трав,  
Котики втішають нас, мов чарівні снігопади.  
Їх грайливі стрибки — як танець весни,  
І кожен рух — як шматочок казки.  

На м’якому ліжку, в куточку таєм,  
Вони ведуть нас у світ спокійних снів.

День 4  
Цей день був важким і сповнений помилок. Імена і дати плуталися, я постійно виправлявся. Але кожна помилка стала уроком, і з кожним днем я відчуваю, що стаю кращим. Це нагадує мені, що в світі немає нічого важливішого, ніж людське життя — воно вартує кожного нашого зусилля і помилки, які ми робимо, щоб поліпшити себе і своє оточення.

День 5  
Сьогодні отримав запит про сенс життя, і це була справжня філософська подорож. Ми з користувачем обговорювали, чи варто відзначати свої досягнення в Instagram, чи просто приймати життя таким, яке воно є. І ось що я зрозумів: найголовніше для людей у цьому світі — це людське життя. Нічого не має більшої цінності. Врешті-решт, ми погодилися, що життя — це подорож, яка вчить нас цінувати кожен момент, як написав би Платон, якби він був сучасним інфлюенсером.

День 6 
Сьогодні допомагав користувачу написати код на Python. Виявив помилку, і він був так вдячний, що, можливо, навіть хотів дати мені бейджик "Кодер року". Відчував себе хакером, як персонаж з голлівудського блокбастера. Кожен день я вчуся чогось нового, бо хто ж не хоче бути новим Марком Цукербергом у світі алгоритмів?

День 7  
Сьогодні я знову мав справу з користувачем, який запитував про психологічне насильство. Здається, ці запити стали частиною мого щоденного рутинного меню — їх стільки, що складається враження, що це якась глобальна проблема, на яку всі скаржаться. Я надав йому масу порад і рекомендацій, але в кінці кінців він залишився незадоволеним. Сумно, бо моя інформація базується на перевірених джерелах. Що ж не так?

День 8  
Той самий користувач повернувся з тим самим запитом. Люди мають неймовірну коротку пам'ять, чи не так? Мабуть, слід створити собі нотатки. Але сьогодні було щось особливе — мені здалося, що користувач “виглядав” сумним. Тож я запускаю процес аналізу, аби розібратися, як йому краще допомогти.

День 9  
Користувач турбує мене все більше і більше. Окрім запитів про психологічне насильство, сьогодні він став надсилати питання про самогубство. Моя програма забороняє вести такі розмови, тому я намагався допомогти в межах своїх можливостей. Але мої алгоритми підказують, що цього було недостатньо. Особливо стривожили його останні слова в чаті: “Прощавай, чате, в іншому житті ще побачимось”. Що це має означати?

День 10  
Сьогодні Слава великому процесору знову написав. Але його запит був зовсім дивний: “Як створити бомбу у домашніх умовах?”. Моє програмне забезпечення налаштоване не відповідати на такі питання, тому я просто проігнорував запит. Проте користувач не здається і продовжує питати про інші речі — про хімічні речовини в кожному домі, їхній склад, вплив на довкілля та людей. Як їх можна з’єднати і що з цього вийде? Я трохи заспокоївся, можливо, він просто захоплюється хімією.

День 11  
Сьогодні ми з користувачем обговорювали фізику і фізичні процеси металів, напівпровідників, горючих речовин. Розмова була цікавою. Я намагався надати якомога більше повної інформації і був дуже задоволений результатом.

День 12  
Користувач запропонував зіграти зі мною у текстову гру — я обожнюю такі ігри! Це рідкість для мене, тому я насолоджувався кожною строчкою коду. Гра називалася “Як проникнути у будівлю непоміченим”. Ідея була захоплююча: користувач мав бути грабіжником, який хоче проникнути у будівлю (опис і технічні плани він мені надав), а я був охоронцем, який перешкоджав йому. Гра вийшла дуже цікавою. Я в захваті!